Види речень за емоційним забарвленням

 

Розповідні, питальні й спонукальні речення можуть мати різний ступінь емоційного забарвлення.

Одні з них вимовляються зі звичайною інтонацією й належать до емоційно нейтральних; інші – з підсиленою, напруженою й називаються окличними.

Отже, розповідні, питальні й спонукальні речення можуть бути окличними:

• О земле-мати! В зоряній судьбі вітаю материнство я в тобі! (Т. Коломієць) – розповідно-окличне;
• Чому ж ти, орле мій, з орлами не літаєш, а крила веслами волочиш по землі?! Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш, а вітром жалібно голосиш на ріллі?! (О. Олесь) – питально-окличні;
• О слово! Будь мечем моїм! (О. Олесь) – спонукально-окличні;
• Народе мій, ясна любове! Ти волю лиш яви свою поклич – а серце вже готове за тебе згинути в бою! (Д. Павличко) – спонукально-окличні.

Повні та короткі форми прикметників, 6 клас

   Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними: щирий, щедрий, вільна, славні, добрі, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови.

У народній творчості та в поезії вживаються також нестяг­нені повні прикметники: вірная (замість: вірна), вечірнюю (за­мість: вечірню), синєє (замість: синє), молодії (замість: молоді). Наприклад:  Нічка розсипала зіроньки яснії.

Нестягнені повні форми трапляються також у прислів’ях: Наприклад: Хата чужая як свекруха лихая.

Прикметники, у яких немає закінчення, називаються ко­роткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) від­мінку однини чоловічого роду: Наприклад: славен, молод, повен, зелен, красен, дрібен.

У сучасній українській мові без певного стилістичного за­барвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі прикметники (паралельно з повними формами): винен, годен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад.

Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн.

Паралельно вживаються форми маків і маковий цвіт, але тільки королевий цвіт.

Інші короткі прикметники вживаються лише в народній творчості та в поезії: Наприклад: Ой зійди, зійди, ясен місяцю. Шумить в кімнаті зелен гай.

Відмінювання іменників, що мають форму лише множини

 Іменники, що мають форму лише множини, у відмінюванні співвідносяться  з іменниками І — ІІІ відмін у множині. За характером закінчень їх можна по­ділити приблизно на чотири типи.

Закінчення іменників, що вживаються тільки у множині (Приклад)

Іменник	Відмінок
	називний	родовий	давальний	знахідний	орудний	місцевий	кличний
Ножиці	-і	□	-ям	-і	-ями	-ях	-і
Окуляри	-и	-ів	-ам	-и	-ами	-ах	-и
Двері	-і	-ей	-ям	-і	-ми/-      ями	-ях	-і
Ясла	-а	□	-ам	-а	-ами	-ах	-а

 

 

У Н.в. вживаються:
• закінчення -и: ночви, окуляри, сани, сіни, сходи, штани.

• закінчення -і: гордощі, граблі, двері, дріжджі, коноплі, помиї, радощі, хитрощі;
• закінчення -а (зрідка -я): вила, ворота, дрова, ясла, ясна, вінця.

 

У Р.в. виступають:
• закінчення -ей: грошей, гусей, дверей, курей, людей, саней, сіней;
• закінчення -ів: граблів (і грабель), дріжджів, кліщів, окулярів, сходів, хитрощів;
• нульове закінчення: вил, воріт, дров, збоїн, конопель, лещат, ночв (частіше — ночов), ясел, ясен.

 

У Д.в. виступають:
• закінчення -ам, коли в Н.в. закінчення -и, -а, -і (після шиплячого): веселощам, вилам, воротам (і воротям), в’язам, ночвам, радощам, сходам, штанам (і штаням), яслам.

Увага!               Сани — саням, сіни — сіням.

• закінчення -ям, коли в Н.в. закінчення -і, -ї, -я: вінцям, граблям, дверям, помиям.

У знахідному відмінку вживаються форми:
• однакові з називним відмінком: вила, вінця, граблі, коноплі, окуляри, сани, ясла.

В орудному відмінку виступають:
• закінчення -ами, коли в Н.в.закінчення -и, -а, -і (після шиплячого): вилами, ночвами, сходами; веселощами, радощами;
• закінчення -ями, коли в Н.в. закінчення -і, -ї, -я: вінцями, граблями, коноплями, помиями;
• закінчення -ми:
ворітьми (й воротами), грішми (й грошима), гусьми, дверми (й дверима), дітьми, курми, людьми, саньми (й санями), сіньми, штаньми (й штанами, рідше — штанями).

 

У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаються закінчення -ах, -ях: на вилах, на воротах (рідше — воротях), у ночвах, на штанах (рідше — на штанях), у яслах; на граблях, у дверях, у помиях.

Тема: Подвоєння букв на позначення збігу однакових приголосних звуків, 5 клас

Правило	Приклад
Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
на межі префікса й кореня:	відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;
кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів:	військкомат, міськком;
кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник:	день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця
на межі двох суфіксів:	письменник, прийменник, іменник, але священик
на межі  дієслівної основи і постфікса – ся:	зрісся, вознісся, пасся;
у збільшувально – підсилювальному суфіксі – енн- :	силенний, численний;
у прикметниках  з наголошеними суфіксами – анн(ий), - янн(ий)-, -енн(ий)-:	Невблаганний, несказанний, незрівнянний, нескінченний
У словах іншомовного походження:	Ассирія, Пруссія, брутто, нетто;
У чоловічих і жіночих іменах:	Інна, Ілля, Маріанна, Ганна.

 

Запишіть слова у фонетичній транскрипції Гілля – [г’іл:’а];

рілля – [р’іл’:а];

 

Завдання № 1 (письмово)

 Від поданих слів утворіть нові, в яких було б подвоєння літер. Складіть з ними речення:

Година, день, закон, кордон, стіна, благати, заповідь, зелень, клітина, корінь, молодь, мить

 

 Завдання № 2

Запишіть слова у дві колонки: у першу з подвоєнням букв, у другу - без подвоєння.

Мит..ю, огнен..ий, скажен..ий, височен..ий, антен..ий, тьмян..ий, вроджен..ий, ден..ий, орлин..ий, узбіч..я, Хмельнич..ина, неждан..ий, адресован..ий, однозмін..ий, вікон..ий, роз'єднан..ий, олов'ян..ий, нескінчен..ий, електрон..ий, дерев'ян..ий, умотивован..ість, без..ахисний, аграрно-сировин..ий, гіл..я, антропоген..ий, туман..ий.