Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними: щирий, щедрий, вільна, славні, добрі, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови.
У народній творчості та в поезії вживаються також нестягнені повні прикметники: вірная (замість: вірна), вечірнюю (замість: вечірню), синєє (замість: синє), молодії (замість: молоді). Наприклад: Нічка розсипала зіроньки яснії.
Нестягнені повні форми трапляються також у прислів’ях: Наприклад: Хата чужая як свекруха лихая.
Прикметники, у яких немає закінчення, називаються короткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду: Наприклад: славен, молод, повен, зелен, красен, дрібен.
У сучасній українській мові без певного стилістичного забарвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі прикметники (паралельно з повними формами): винен, годен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад.
Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн.
Паралельно вживаються форми маків і маковий цвіт, але тільки королевий цвіт.
Інші короткі прикметники вживаються лише в народній творчості та в поезії: Наприклад: Ой зійди, зійди, ясен місяцю. Шумить в кімнаті зелен гай.
Немає коментарів:
Дописати коментар