Орфографія

ОРФОГРАФІЯ Орфографія (від гр. orthos - прямий, правильний, рівний і grapho - пишу) - це правопис. Орфографія містить кілька розділів, кожен з яких є сукупністю правил, що базуються на певних принципах. Головний розділ орфографії- це розділ про позначення звуків мови буквами. Окремий розділ орфографії складають правила написання слів разом, окремо чи через дефіс, що залежить від змісту та поєднання з іншими словами (нарешті ми з вами зустрілися! - на решті теріторії люди також неодноразово стикалися з цим загадковим явищем). Правопис регламентує вживання великої літери при написанні власних назв (Конотоп, Париж, Всесвіт). Інші розділи орфографії регламентують закономірності переносу частин слів з одного рядка на інший, правопис запозичених слів, правила графічних скорочень слів, особливості вживання апострофа та інші правила передачі усної мови на письмі. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ Українська орфографія побудована на фонетичному, морфологічному, історичному (традиційному) та дифиренційному принципах: основні принципи приклади фонетичний написання слова точно відображає його вимову [книга]- книга морфологічний написання відбувається за принципом: та сама частина (корінь, префікс, суфікс, закінчення) в усіх словах пишеться однаково, незалежно від їх звучання вимовляється[брацтво], пишетьсябратство, бо брат;[веиселий]- веселий, бо весело; [книз'ц'і]- книжці, бо книжка історичний (традиційний) написання слів історично узвичаєно; пояснити його неможливо- треба лише запам'ятати [йасний]- ясний; [гуни]- гунни диференціюючий при написанні знаходяться значення слів, щоб диференціювати (розрізнити) їх, незіважаючи на однакове звучання вдень (завидно);в день (в певний день); по-новому (прислівник), по новому мосту (прийменник з прикметником) ОРФОГРАМА Орфограма (від гр. orthos- правильний і gramma- буква) - правильне написання (таке, що відповідає правилам або традиціям), яке потрібно вибрати з ряду можливих. Орфограма вибирається використанням правила. В українській мові переважають написання за фонетичним принципом, коли виконується головний принцип графіки: кожному звукові повинна відповідати окрема літера (астрономія, хата). Але це відбувається не завжди, оскільки одна і та ж буква може позначати різні звуки: хліб - хліб(п); зсунути- с:э нyти. В таких випадках доводиться вибирати із інших варіантів. ПЕРЕДАЧА НА ПИСЬМІ ЗВУКОВОГО СКЛАДУ СЛІВ В українській мові для передачі звуків на письмі використовується 31 буква. Крім них, є і інші знаки, у т.ч. м’який знак, який передає м’якість приголосних звуків і апостроф (додатковий знак алфавіту, яким позначається роздільна вимова твердого приголосного і наступного м’якого й). ПРАВОПИС ДЕЯКИХ ЗВУКІВ ГОЛОСНІ ЗВУКИ В українській мові 6 голосних звуків: голосні звуки а, о, у, е, и. і. Позначаються вони 10 буквами: голосні букви а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї. Голосні під наголосом вимовляються завжди чітко (зелений- зелень, голуб- голубка). Чітко вимовляються голосні також у кінці слова (зелене, випиши, розмовляючи). Але іноді деякі голосні можуть чергуватися між собою: голосні звуки приклади [е] з [и] [зиема], [веисна] [и] з [і] [потим] замість [пот’ім][к’іслий] замість [кислий] [о] з [а] [пагон] замість [погон] [о] з [у] [коужух] [зоузул’а] Чергування е з и Ненаголошені [е] та [и] у вимові іноді сплутуються між собою: ниести (нести), диетина (дитина). Звук [е] чергується з [и] у випадках: коли деякі дієслівні корені, у яких знаходиться [е], поєднуються з суфіксом -а- (терти - стирати, простерти - простирати, вмерти - вмирати); у словах стелити- застилати, кляну- проклинати. Буква е пишеться: якщо при змінюванні неясний звук випадає (серпень - серпня; шевця- швець); виняток: деякі дієслівні корені, у яких випадає ненаголошений [и]:проривати- прорву, починати- почну; якщо при змінюванні неясний звук чергується з [i]: скатірть- скатірка, летіти- літати; виняток: крім слів, у яких [і] чергується з [и] (дитина- діти, звисати- звіситися); в сполученнях -ере-, -еле- (перейти, передгір’я, береза); але на межі кореня і суфікса може також бути сполучення -ери-, -ели- (великий- вел+икий; перина- пер+ина). Буква и пишеться у відкритих складах -ри-, -ли- (гриміти, тривога, глитати, криниця). Перевірити вірне написання букв е та и можна наголосом (велич - великий, непримирений - мир, шести - шестеро). Втім, у деяких словах (переважно іншомовних) написання перевірити ніяк неможливо. Ці слова треба просто запам’ятати: апельсин, бензин, бетон, декада, делегат, демократія, директор, диригент, колектив, кишеня, левада, легенда, леміш, лимон, математика, медаль, минуле, пенал, ремонт, рецепт, тепер, тремтіти, чекати та ін. Ненаголошені е та и в префіксах В українській мові з е пишуться префікси без-, не-, пере-, перед, пре-, серед-:бездумно, невірно, перевдягатися, передусім, прегустий, середньорічний. З и пишуться префікси ви-, при- та іншомовний анти- (вигук, привіт, антиматерія). У кількох словах вживається префікс межи- (межиріччя): У написанні е, и в більшості префіксів особливих труднощів не виникає. Можна сплутати лише префікси пре- і при-, які в ненаголошеній позиції звучать майже однаково. Префікс пре- пишеться в прикметниках (та прислівниках і деяких іменниках, що походять від них), якщо він замінюється словом “дуже”: премудрий (дуже мудрий), прекрасно (від прекрасний, тобто дуже прекрасний). Цей префікс виступає також у запозичених зі старослов’янської мови словахпрезирство, преподобний, престол і подібних. В інших випадках пишеться префікс при-: примудритися, природа, прикраса, прив’ялий, приклад. Пре- може виступати також на початку ряду іншомовних слів, у яких в українській мові префікс не виділяється: прелюдія, преамбула, превентивний, президент, препарат, прем’єра, пререгатива, префект та ін. Ненаголошені е та и в суфіксах Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряється наголосом:родимка - родимий, глибина - глибини. Лише в суфіксах -ець і -ень голосний е при змінюванні слова випадає: палець - пальця, хлопець - хлопця, велетень - велетня, липень - липня. Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна скористуватися аналогією. Напр.: напористий, розкотистий, бо голосистий; в’язальниця, вишивальниця, бо робітниця; довірливий, розсудливий, бо мовчазливий; громадянин, киянин, бо селянин, міщанин та ін. Але така перевірка не завжди можлива і не завжди надійна. Тому треба запам’ятати деякі закономірності в написанні е та и в суфіксах: буква и пишеться у суфіксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), що стоять у кінці іменників (рушник- рушничок, терлиця- терличка, палиця- паличка);виняток: слово далеч (бо далекий). буква е пишеться у суфіксах -ечк-, -еньк-, -есеньк-, у словах із зменшено-пестливим значенням (рука- рученька, донька- донечка, більший- більшенький, стрічка- стрічечка). Можливе сплутування ненаголошених суфіксів -ин- і -ен-. Ненаголошений суфікс -ин(а) пишеться: в іменниках жіночого роду (бувальщина, долина, мілина); в іменниках чоловічого роду: харків’янин, татарин, росіянин (у множині -инвипадає); в присвійних прикметниках (сестрин, бабин, свекрухин). Суфікс -ен пишеться: у дієприкметниках (зачинений, утворений, вражений); в іменниках (імена, племена, письмена). Суфікс -ен(я) пишеться в іменниках середнього роду ІV відміни (зайченя, кошеня, рученята). Суфікс -енн(я) пишеться в іменниках середнього роду, утворених від дієслів (мислення, попередження, звернення, оголошення). Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменнкиків середнього роду -ив(о):мереживо, плетиво, печиво. Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, п’ятеро, вихователь. Чергування і з іншими голосними В основах багатьох українських слів звук [і] непостійний. Він, як правило, виникає на місці інших голосних внаслідок чергування. Звук [і] з’являється на місці [о] та [е] переважно в закритому складі: школа- шкіл, прозивати- прізвище, джмеля- джміль, перо- пір’я. Іноді [і] на місці [о], [е] виступає і у відкритому складі: печі- запічок, вози- візок, промені- промінець, випромінювати. Звук [і] з’являється на місці [е] перед наступним складом з суфіксом -а- або -ува- в коренях ряду дієслів: підперезати- підперізувати, плескати- запліскувати, стерегти- остерігати, текти- протікати, защепнути- защіпати, летіти- літати, берегти- зберігати. У словах діти (дітина), сідати (сидіти), звіситися (звисати) і зліпитися (злипатися) звук [і] чергується з [и]. Правопис і та и в основах українських слів Написання і та и в сумнівних випадках наголосом не перевіряється. Потрібно знати правила вживання цих букв, які різні для українських та іншомовних слів. Буква і в основах українських слів пишеться: якщо [і] чергується з [о] або [е] (гірський- гора, камінь- каменя; шість- шести, підпірка- підпора; але: кит- кита, хибний- хиба); на початку слова (ім'я, інший, істина). Буква и пишеться: у словах з -ий-: шия, чий, вий, пий, ший; у відкритих складах -ри-, -ли- (гриміти, дрижати, тривога, крихітний); у слові щиголь. Правопис і та и у префіксах українських слів Букви і, и у префіксах пишуться за загальними правилами. Префікси від-, під-, а також прі- (вживається лише в трьох словах: прізвисько, прізвище, прірва) пишуться завжди з буквою і: відкрито, підпалити, прізвище. Звук [і] в них з'явився на місці колишнього [о] (відхилити- одхилити, прірва- прорвати). Префікси ви-, при- завжди пишуться з и: прикрашати, вибір, привабливий. Префікси з кінцевим приголосним перед двома або більше кореневими приголосними у кінці одержують голосний і: розібрати, відімкнути, обігнати. Правопис і та и в суфіксах українських слів У більшості суфіксів и та і пишуться за загальними правилами. У суфіксах -ість, -іт, -ів пишеться і, оскільки [і] тут чергується з [о] та [е]:батьківський- батькова, царівна- царева, співучість- співучості. У суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий) завжди пишеться і: височінь, далечінь, гарячіший, малюсінький, гарячіший, новісінький. Суфікс -інн(я) пишеться: в іменниках, утворених від дієслів (сушити- сушіння, служити- служіння, ходити- ходіння); в іменниках із збірним значенням, утворених від іменника на -інь (корінь- коріння, волосінь- волосіння). Суфікс -инн(я) пишеться тільки в іменниках із збірним значенням, крім утворених від іменника на -інь (буряк- бурячиння, мак- маковиння, лопух- лопушіння; виняток: камінь- каміння, корінь- коріння). Правопис і та и в основах іншомовних слів У написанні і, и, як вже було сказано, треба чітко розрізняти українські та іншомовні слова, тому що ці букви в них пишуться за зовсім різними правилами. Крім того, є різниця в написанні і та и у власних і загальних іншомовних назвах. В основах власних іншомовних назв (та похідних від них) майже завжди пишетьсяі: Вашінгтон, Аргентіна, Чікаго, алжірець, Бразілія, Шіллер, Дідро, Чінгісхан. Як виняток, буква и пишеться у таких географічних назвах і похідних від них: Арктика, Антарктида, Атлантида, Америка, Африка, Рига, Британія, Париж, Рим, Єгипет, Палестина, Єрусалим, Пакистан. Ці слова треба запам'ятати. В основах загальних іншомовних слів теж пишеться буква і: кіно, вітамін, гірлянда, хімік, радіо, індустрія. Але так відбувається не завжди. Після дев'яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним (крім й) пишеться и: шифер, пріоритет, режим, цирк, таксист. Як виняток, буква и також пишеться: у давно запозичених словах (спирт, шпиталь, миля, християнство, мигдаль); у словах, запозичених із східних мов (кизил, кинджал, башкир, калмик, киргиз, кисет). Написання о та а У літературній мові, а також у більшості діалектів звуки о та а вимовляються достатньо чітко як під наголосм, так і без нього. Але в окремих випадках можливе їх сплутування. Розібратися в їх написанні допоможуть такі правила. У кількох дієслівних коренях голосний [о] перед наступним складом із суфіксом -а-або -ува- чергується з [а]: ломити- ламати, скочити- скакати, кроїти- краяти, клонитися- кланятися, гонити- ганяти. Чергується [о] з [а] також у словах проводжати- випроваджувати, проводити- провадити. Буква а пишеться: після г, к, х перед складом з а (кажан, хазяїн, гарячка, гарячий, качан, гаразд, калач); перед г у словах (багато, а також похідних від багач, багатир). Буква о пишеться у словах: богатир (велетень, силач), комиш, борсук, коровай, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, слов'яни, пором, солдат, козак. Написання о та у В літературній мові звуки [о] та [у] вимовляються чітко. Тільки перед складом з наголошеним [у] або [і] звук [о] наближається до [у]: кожух, зозуля (зоузул'a) Сумнівний звук у цьому разі перевіряється наголосом: розумний, бо розум, ходімо, бо ходить, голубка, бо голуб. Але не в усіх словах написання о можна перевірити наголосом: кожух, порiг, собi. У такому випадку добирається така форма слова або споріднене слово, щоб у наступному слові не було наголошеного у чи і: кожух, бо кожушина, порiг, бо порога, собi, бо собою. Завжди вимовляється і пишеться у в дієслівному суфіксі -увати і прикметниковому суфіксі -уват(ий): торгувати, білуватий, теплуватий, зимувати. Буква у пишеться також в словах: ворушити, яблуня, яблуко, парубок, будяк, пурхати, мармур. Чергування е з о після шиплячих та й В літературній мові звук [е], що стоїть після шиплячих та [й], чергується з [о]. При цьому діють такі закономірності. Після шиплячих та [й] перед шиплячими та м'якими приголосними- теперішніми або давніми пишеться е: стежечка, баєчка, шести, увечері, четверо. Після шиплячих та [й] перед твердими нешиплячими пишеться о: стежок, (багато) байок, шостий, вечором, чотири. Винятки з цих правил- деякі слова: печера, жерло, червоний, чекати, черствий, щедрий, черга, щепа (незважаючи на те, що е стоїть перед твердими нешиплячими); чорніти, гайочок, чорнило, чорниці (ягоди), свіжості (незважаючи на те, щоо стоїть перед шиплячими та м'якими- теперішніми та давніми). ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ Сонорні приголосні завжди вимовляються чітко, тому при написанні їх на письмі ніяких труднощів не виникає: гай, вир, сонце, гурт, жовтий, орел, сон. Сплутати можна лише парні дзвінкі і глухі, які іноді однаково звучать: призьба- просьба [проз'ба], ходьба- молотьба [молод'ба]. Тому треба запам'ятати деякі особливості їх написання. Дзвінкі приголосні (загальні правила) Дзвінкі приголосні в літературній мові завжди звучать дзвінко: перед глухими приголосними (думка, гадка, везти, дужка, рибка); в кінці слова (плід, гриб, вуз, міг). Виняток становить звук [г], який у деяких словах вимовляється як [х]: у словахнігті, легко, дьогтю, дігтяр, вогко, кігті і похідних від них слів. В інших словах звук [г] і перед глухими не втрачає своєї дзвінкості: бігти, бігцем, стерегти, домігся, одягти, тягти. У словах тхір, тхнути, натхнення, натхнений і похідних від них, незважаючи на те. що походять ці слова від дихати, надихати, пишеться буква т. Глухі приголосні Глухі приголосні, що стоять перед дзвінкими, уподібнюються до парних їм дзвінких: вокзал [вогзал], футбол [фудбол], просьба [прозьба]. Щоб перевірити, яку букву треба писати в слові, її треба поставити перед голосним або сонорним приголосним: просьба- просити, мимохіть- мимо хотіння, боротьба- боротися, брязк- брязнути, мигтіти- мигнути, мабуть- має бути. У деяких словах написання таких приголосних не перевіряється, тому правопис їх треба запам'ятати: вогко, призьба, вокзал, мерехтіти, футбол, анекдот. Приголосні у кінці префіксів Кінцеві дзвінкі приголосні в префіксах перед глухими, особливо при швідкій вимові, можуть оглушуватися. На письмі, проте, ці зміни не завжди позначаються:безпека [беспека], зсунути [ссунути], розчин [рошчин]. У кінці префіксів роз-, без, незалежно від вимови, завжди пишеться буква з:безхмарний [бесхмарний], розчистити [рошчистити], розжарити [рожжарити], розписка [росписка]. Так само в кінці префіксів від-, од-, над-, під- завжди пишеться буква д: одкинути, надколоти, відпустити, підпис. Виняток становить префікс з-, який пишеться перед більшістю приголосних, незалежно від вимови: зсунути [ссунути], зшити [шшити], зжати [жжати]. Але перед к, ф, п, т, ф префікс з- змінюється на с-: спідлоба, сформувати, схил, скинути, стерти. Чергування приголосних Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з'являється інший, тобто відбувається чергування звуків. Найпоширеніші такі чергування приголосних: приголосні приклади [к] - [ц] - [ч] рука- руці- рученька [г] - [з] - [ж] нога- нозі- ніженька [х] - [с] - [ш] вухо- у вусі- вушенько У дієслівних основах чергуються, крім того, ще такі приголосні: приголосні приклади [т] - [ч] летіти- лечу [д] - [дж] сидіти- сиджу По іншому ці приголосні не чергуються: не може, напр., звук [г] чи [з] змінитися на[ш] або [ч] і т.д. Проте в деяких словах як виняток ця закономірність порушується- в них замість чнвимовляється і пишеться шн: мірошник, сердешний, рушниця, рушник, двурушник, торішній, хоч ці слова походять відповідно від слів мірка, серце, рука, торік. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о) Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін. Два приголосних звука зливаються в один: злиття звуків приклади г, з, ж:+ ськ(ий) ® зьк(ий) + ств(о) ® зтв(о) Кавказ- кавказський,Запоріжжя- запорізький, боягуз- боягузтво к, ц, ч:+ ськ(ий) ® цьк(ий) + ств(о) ® цтв(о) Вінниця- вінницький,козак- козацтво, молодець- молодецтво х. с, ш:+ ськ(ий) ® ськ(ий) + ств(о) ® ств(о) Черкаси- черкаський,чех- чеський, птах- птаство Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утворені від слів іншомовного походження: чикагський, цюріхський, бакський, казахський, тюркський. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: Чукотка- чукотський, П'ятихатки- п'ятихатський. Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, а саме: приклади на стику твірної основи і суфікса чується [дз], [ц] люд+ський [л'удз'кий],люд+ство [л'удзтво]; брат+ський [брац'кий], брат+ство [брацтво] кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються студент+ський [студен'с'кий],студент+ство [студенство]; турист+ський [туриc'кий], модерніст+ський [модерн'іс'кий] Але на письмі ці зміни не позначаються- такі слова пишуться за морфологічним принципом: людський, людство, братський, братство, студентський, студентство, туристський. Виняток становлять слова міський (міст[о]+ський) і хвацький (хват+ський), які пишуться за фонетичним принципом. Звуки н, л, д, дз, з, т, ц, с перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м'яко: кінський [к'ін'с'кий], ковальський [ковал'с'кий], панський [пан'с'кий], волинський [волин'с'кий]. М'який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після інших букв перед -ськ(ий)м'який знак не ставиться: ковальський [ковал+ський], але: кінський [кін+ський]. Уподібнення приголосних за місцем творення Іноді при творенні або змінюванні слів виникає збіг двох приголосних, які важко вимовляються. Тоді, як правило, попередній приголосний уподібнюється до наступного. Ці зміни іноді позначаються, а іноді не позначаються на письмі. Свистячі перед шиплячими переходять у відповідні шиплячі: приклади сч - щ [шч]цч - чч зч - жч зжд - ждж брязкати- бряжчати [брязк+ати],козацький- козаччина [козацьк+ина], батьківський- батьківщина [батьківськ+ина] Виняток на письмі становлять присвійні прикметники: мотузка- мотузчин, Васька- Васьчин. За морфологічним принципом пишуться префікси: безшумний [бежшумний], розжувати (хоч вимовляється як [рожжувати]), а також слово мисчина [мишчина](похідне від миска) Спрощення в групах приголосних Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди. Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові і на письмі: честь- чесний, пристрасть- пристрасний, область- обласний, користь- безкорисливий. Винятки становлять: прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст(баластний, компостний, контрастний, форпостний); окремі слова: пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, кістлявий, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят та шістсот, звук ту вимові випадає). Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові і на письмі:дощок- дошка, тиск- тиснути, блиск- блиснути, брязк- брязкнути. Але немає спрощення в словах: брязкнути, випускний, пропускний, скнара, тоскно, рискнути, вискнути (від виск). В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнутиі (рідше) пискнути. У вимові і на письмі відбувається спрощення ще в таких словах: серце- при формі сердець, скатерка- від скатерть, ченця- родовий відмінок від чернець, проїзний, виїзний, під'їзний і под.- із коренем -їзд-, тижня, тижневий- від тиждень. Лише у вимові відбувається спрощення: приклади у групах приголосних стськ, нтськ, нтств студент-студентський [студен'с'кий], студентство [студенство], турист- туристський [турис'кий] у групах приголосних стц, стч хустка- у хустці [хус'ц'і],невістка- невістці [нев'іс'ц'і], невістчин [нев'ішчин] Такі слова пишуться за морфологічним принципом. Тверді і м’які приголосні Приголосні бувають тверді і м'які або пом'якшені. Але не всі і не в усіх позиціях. Приголосний [й] завжди тільки м'який: сім'я [с'імйа], сім'ї [с'імйі], сім'єю [с'імйейу]. Звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] можуть бути як твердими, так і м'якими: тверді і м'які приголосні [д] - [д' ], [т] - [т' ], [з] - [з' ], [с] - [с' ], [дз] - [дз' ], [ц] - [ц' ], [л] - [л' ], [н] - [н' ] Ці приголосні м'якими можуть стати в будь-якій позиції- як на кінці слова, так і перед наступним приголосним: даль, тінь, дядько, близько, мідь, путь, військо, хвацько. Інші приголосні, крім [й], у кінці слова і перед наступним приголосним завжди тверді: повірте, голуб, відправте, любов, повір, туш, ніч, мовчиш. ь Вони пом'якшуються лише перед [і] та зрідка перед іншими голосними: ніччю [н'іч’ч’у], кювет [к’увет], вітер [в’ітер], обличчя [обли’ч’ча], бюро [б’уро]. Звуки [р] і [р'] в літературній мові чітко розрізняються: град- ряд, перу- порю, крук- крюк, гора- зоря, шкура- буря. Подовжені приголосні і позначення їх В українській мові звуки приголосні звуки можуть подовжуватися. Подовжуються звичайно звуки [н], [л], [д], [дз], [з], [т], [ц], [с], [дж], [ж], [ч], [ш]. Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайно, і на письмі позначаються подвоєнними буквами: обличчя, віддаль, відкриття, знання, беззмінний, життя. Але подвоєні звуки не завжди читаються як подовжені: возз'єднаний [возйеднаний], міськком [м’іс'ком]. Найчастіше це трапляється в іншомовних словах: барокко [бароко], Калькутта [кал'кута], фінн [ф’ін], меккський [мекс'кий] (але: Мекка [мекка]) Подовжені м'які приголосні Подовжуються м'які [н], [л], [д], [дз], [з], [т], [ц], [с] і пом'якшені приголосні [дж], [ж], [ч], [ш], якщо вони стоять між двома голосними: в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни сіль- сіллю, подорож- подорожжю,мазь- маззю, туш- тушшю, ніч- ніччю, тінь- тінню в іменниках середнього роду затишшя, знання, колосся, обличчя, бездоріжжя, чуття у деяких словах суддя, стаття, рілля, зрання, Ілля, спросоння, попідтинню, навмання, попідвіконню Подовжується м'який приголосний і в дієслові ллю та його формах. У похідних словах подовження між двома приголосними зберігається: суддя- суддівський, суддівство, життя- життєвий, життєвість, життєрадісний. Якщо м'який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: знання- знань, багаття- багать, Поділля- подільський. Подвоєння букв внаслідок збігу Подвоються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них закінчується, а друга починається на ту саму букву: віддати (від+дати), беззвучний (без+звучний), піднісся (підніс+ся), годинник (годин+ник). Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий): Німеччина (німецьк+ина), козаччина (козацьк+ина), Вінничина (вінницьк+ина). Виняток- Галичина (хоч галицький). Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, ввесь, овва і похідних. Написання нн в прикметниках і похідних словах У прикметниках на межі кореня і суфікса та в суфіксах можуть подовжуватися лише [н] або [н]: нездоланний, ранній, здоровенний, щоденний. Подвоюється н між голосними в прикметниках на -ний, -ній, якщо ці прикметники утворені від іменників з основою на н: стіна- стінний, туман- туманний, вікно- віконний. Якщо ж твірна основа кінчається на інший звук, то н у прикметнику не подвоюється: журавель- журавлиний, дерево- дерев'яний, форма- переформений, ждати- нежданий. Подвоюється н у словах старанний (хоч старатися), притаманний, захланний, а також у наголошених суфіксах -енн(ий), -анн(ий): у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайно, чи найбільшу міру якості невблаганний, незрівнянний, страшенний, здоровенний, нескінченний у небагатьох прикметниках- старослов'янізмах огненний (звичайне: вогняний),священний (звичайне: святий), благословенний, блаженний, мерзенний, окаянний В інших прикметниках (та дієприкметниках) у суфіксах -ен(ий), -ан(ий) буква н не подвоюється: скажений, шалений, жаданий, навіжений (вказують на незвичайну міру якості); намальований, незрівняний, з'єднаний, написаний. У словах, похідних від прикметників, написання нн або н зберігається: письменний- письменник, віконний- віконниця, туманний- туманність, туманно, захоплений- захопленість (хоч захоплення), шалений- шаленість, шалено. Подвоєння букв в іншомовних словах Коли йдеться про подвоєння букв в іншомовних словах, то тут треба розрізняти власні і загальні назви. У власних іншомовних словах і похідних словах подвоєння букв зберігається:Ніцца, Діккенс, Андорра, андорський, Ніцца, Бонн, Шіллер, Яффа, Голландія, голландець, Марокко, марокканець, Абіссінія, Брюссель, Ассірія, Даданелли, Місісіпі, Апенніни, Лонгфелло, Кассандра, Одіссей, Торрічеллі. Але немає подвоєння в таких власних назвах: Бразілія, Вашінгтон, Касабланка, Мадакаскар і т.п. У загальних іншомовних назвах букви звичайно не подвоюються: колектив, каса, група, маса, колона, хобі, алегорія, шосе. Винятки становлять: бонна, панно, мадонна, манна, тонна, ванна, беладонна, панно, ірраціональний, сюрреалізм, аннали, гунни, вілла, фінн (але фінка, фінський), булла, нетто, брутто, лібретто, мотто, барокко, іетермеццо, стаккато, мирра, контрреволюція, фортіссімо, ірраціональний, імміграція (алееміграція, емігрант), сюрреалізм. В українських іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються:Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Іполіт, Інеса. Але в деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається: Емма, Елла, Віссаріон, Аполлон, Геннадій, Палладій, Алла, Белла. Ізабелла, Нонна, Римма, Сусанна, Ганна, Стелла. М'ЯКИЙ ЗНАК І АПОСТРОФ Вживання м'якого знака М'якість приголосних перед голосними а, у, е, і, о позначаються відповідно буквами я, ю, є, і, ь: синя [син'а], синю [син' у], синє [син'е], сині [син'і], синього [син'ого]. У кінці слова і перед наступним приголосним для позначення м'якості приголосних служить буква ь. М'якими у цій позиції можуть бути лише приголосні звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н]: молодь, кінь, тінь, скрізь, мить, стань, вітрець, осторонь. В дієсловах перед часткою -ся (-сь) м'який знак зберігається: зберігають- зберігаються, будують- будуються, стань- станься, постачають- постачаються. У середині слова м'якість приголосних звуків [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н]позначається м'яким знаком лише перед твердими нешиплячими: козацький, товариський, призьба, боротьба, їдьте, ненька. М'який знак зберігається у таких словах: в утворених від них присвійних прикметниках Лрісьчин, Таньчин, Зіньчин, неньчин при відмінюванні на призьбі, неньці, козацькі, товариські,але: землянці, бо землянка, масці, бо маска Перед постійно м'якими або пом'якшеними і шиплячими м'який знак не ставиться:безбатченко (хоч батько), промінчик (хоч промінь); свято [с'в'ато], дзвякнути [дз'в'акнути], сніг [с'н'іг] Як виняток м'який знак в цій позиції ставиться: приклади після букви л льняний, гуцульський, читальня, Гуцульщина,але: рибалці, бо рибалка, голці, бо голка у деяких словах Маньчжурія, тьмяний, різьбяр, няньчити, женьшень, бринчати Псля приголосних, що позначають звуки [м], [в], [б], [п], [ф], [р], [дж], [ж], [ч], [ш], [г], [ґ ], [к], [х] м'який знак у кінці слова і перед наступним приголосним не ставиться: багато облич (хоч обличчя), чотирма (хоч чотирьох), роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хоч буря), гіркий, поставмо, насипмо, ідеш, повір, ларки (хоч ларьок), кров, сім. Як виняток з м'яким знаком пишеться власна назва Горький. Вживання апострофа Апостроф ставиться лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки йа, йу, йе, йі, а попередній приголосний вимовляється твердо: порівняйте: апостроф вживається апостроф не вживається з'ява [зйава]в'яз [вйаз] зяблик [з'аблик],свято [с'в'ато], Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних приголосних м, в, п, б, ф, якщо ці приголосні стоять: приклади на початку кореня м'який, в'язка, зв'язати, п'ятьох після голосного риб'ячий, солов'ї, здоров'я після р арф'яр, сурм'яний, черв'як В інших випадках після губних апостроф не ставиться: тьмяний, свято, цвях, морквяний, мавпячий. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після р, якщо далі у вимові чується звук [й]:матір'ю [мат'ірйу], сузір'я [суз''ірйа], бур'ян [бурйан], але: буряк [бур'ак], зоря [зор'а], гарячий [гар'ачий]. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів, які закінчуються на приголосний від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-: між'ярусний, від'ємний, роз'єднати, з'їзд, без'ядерний. М'який знак і апостроф в іншомовних словах В іншомовних словах м'який знак і апостроф вживаються так само, як і в українських: об'єкт, прем'єра; асфальт, шагрень. Але є і деякі відмінності. В іншомовних словах м'яким знаком позначається м'якість приголосних, що позначають звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] також перед я [йа], ю [йу], є [йе], ї [йі]: портьера [-т'йе-], батальон [-л'йон], Ньютон [н'у-]. Проте в українських іменах відповідно до вимови м'який знак перед я не пишеться:Наталя, Омелян, Тетяна. В іншомовних словах після приголосних апостроф перед я, ю, є, ї ставиться, якщо після приголосних чується звук [й]: бар'єр [-рйер], комп'ютер [-пйу-], Х'юстон [хйу-]. Як виняток апостроф ставиться після приголосних в таких словах: кон'юктивіт, кон'юктура, ад'ютант. Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, є, ї, якщо ці букви позначають пом'якшення попереднього приголосного: рюкзак [р'у-], пюре [п'у-], кювет [к'у-], манікюр [-к'ур]. ПРАВОПИС ОКРЕМИХ СЛІВ Принципи правопису значущих частин слова Значущі частини слова- префікс, корінь, суфікс, закінчення- нерідко пишуться за різними правилами. У написанні префіксів треба дотримуватись виключно морфологічного принципу. Виняток становить лише префікс з-, який у певних випадках відповідно до звучання позначається буквою с: здерти, але сперти, зіпхнути, але спхнути;проте: зсипати [ссипати], зшити [шшити], зжати [жжати]. У написанні ж коренів і суфіксів поряд з морфологічним принципом досить поширений і фонетичний: піщаний (піск+аний), козацтво (козак+ство), піщаний (піст+ний), варязський (варяг+ський). Правопис закінчень у кожної частини мови- іменників, прикметників, числівників, займенників і дієслів- має свої особливості. Правопис складних слів Складні слова творяться складанням двох або більше основ: приклади за допомогою сполучних голоснихо або е місяце+хід, праце+здатний, паро+плав, світло-голубий без сполучних голосних п'яти+річка, пів-яблука, всюди+хід, хліб-сіль, повсяк+денний, напів+провідник Складні слова пишуться разом або через дефіс. Разом пишуться слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання): зелений (як довго?) вічно- вічнозелений,перекоти (куди?) через поле- перекотиполе, будова (яка?) нова- новобудова, будує (що?) машини- машинобудівний Як виняток пишуться через дефіс складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Південно-Китайське море, Західно-Сибірська низовина. Якщо перша частина складного прикметника- це прислівник, то він може писатись і окремо. Це залежить від того, наскільки цей прислівник наголошений, наскільки він самостійний: вищезазначений і вище зазначений, давновідомий і давно відомий. Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень (у яких всі слова рівноправні, їх можна з'єднувати повторюваним сполучником і: і червоний і білий- червоно-білий; і ніжний і рожевий- ніжно-рожевий; і південний і західний- південно-західний. Але разом пишуться червоногарячий, жовтогарячий, хитромудрий, зловорожий, глухонімий. Через дефіс пишуться складні слова, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів: рано-вранці, більш-менш, сам-один, година-дві, день-два, видимо-невидимо, тишком-нишком, без кінця-краю. Але якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке словосполучення пишеться окремо: кінець кінцем (називний+орудний відмінки), нога в ногу, раз у раз (називний+знахідний відмінки). Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного походження, як вакуум-аппарат, соціал-демократ, прем'єр-міністр, блок-схема, унтер-офіцер, генерал-майор, пап'є-маше, віце-президент, яхт-клуб. Але разом пишуться складні слова з такими загальновживаними початковими частинами, як авіа-, авто-, відео-, фото-, аудіо-, теле-, аеро-, агро-, стерео-, кіно-, електро-, мікро-, радіо-: аерофлот, аудіоплейєр, кіномеханік, радіотовари, фотопослуги, телевізор, відеомагнітофон. Слова із частинами напів- і пів- Частини напів- і пів- у значенні "напів" завжди пишуться разом: напівтемрява, напівсон, півфабрикат, півовал. Частина пів- у значенні "половина" також звичайно пишеться разом: піввідра, півроку, півлітра, піввіковий, півкроку, півхлібини. Але якщо частина пів- має значення "половина", а наступна частина (у родовому відмінку) починається з букви, що позначає голосний або є власною буквою, то між ними становиться дефіс: пів-абрикоса, пів-обличчя, пів-оберта, пів-Києва. Складноскорочені слова і графічні скорочення Складноскорочені слова, утворені з початкових букв або звуків, пишуться (незалежно від написання словосполучення) з великої букви: гідроелектростанція - ГЕС, спільне підприємство - СП, науково-технічна революція - НТР. Великими словами пишуться і складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: ЮНЕСКО, НАТО, УЕФА, ТАСІС. Проте малими словами пишуться такі слова, як вуз, загс, дот. Якщо складноскорочені іменники, утворені від іншомовних словосполучень, відмінюються, то закінчення біля них дописується малими буквами: ТАСІС- ТАСІСа- ТАСІСу- ТАСІСом. У складноскорочених словах, утворених іншими способами, всі частиини пишуться з малих букв: районний виконавчий комітет - райвиконком, завідуючий господарством - завгосп. Але власні складноскорочені назви пишуться з великої букви: Мінюст, Держарбітраж України. На відміну від складноскорочених слів графічні скорочення читаються повністю. Напр., графічне скорочення 1996рік читається, як одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шостий рік. Слова на письмі завжди скорочуються на приголосній букві; у кінці графічних скорочень завжди ставиться крапка: наприклад- напр., до нашої ери- до н.е., область- обл., рік (або року)- р., острів-о., телефон- тел. (або т.). Крапка не ставиться при скорочених назвах мір: 100кг, 18хв, 3мкф, 40км. Не ставиться крапка і між подвоєними буквами, що вказують на множину: ІІІ - Хвв., 1941-45рр., пп. (панове) Мар'ялов і Масторгуєв. Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місце пропущених букв ставиться лише через дефіс (без крапки): район - р-он; видавництво - вид-во. ВЕЛИКА ЛІТЕРА У ВЛАСНИХ НАЗВАХ Більшість слів в українській мові пишуться з малої літери. Але власні назвизавжди пишуться з великої літери. Власні назви можуть бути виражені як одним словом, так і сполученням слів. Ними можуть бути: імена, по батькові, прізвища (Олексій Иосифович Кругліков); у складних прізвищах, псевдонімах чи іменах, які пишуться через дефіс, кожна частина починається з великої літери (Іван Семенович Нечуй- Левицький); назви найвищих урядових посад (Президент України); назви сторін світу у випадках, коли вони є і назвами теріторії (Західна Україна, країни Сходу); географічні назви (Великі Луки, Європа, Лондон); усі слова (крім службових і родових типу озеро, басейн) у назвах вулиць, басейнів, шляхів (Мокра вулиця, Південно- Західна залізниця, майдан Незалежності); неофіційні назви міст, держав чи теріторій (Полтавщина, Буковина); перше слово у назвах державних установ, наукових і навчальних закладах, музеях, театрах та ін. (Київський національний економічний універститет, Будинок колгосп- ника); астрономічні назви (Касіопея, Земля, Велика Ведмедиця); назви творів літератури, мистецтва, найменування кораблів та ін. (журнал "Наталі", колгосп "Червоний плуготар", роман Стейнбека "Зима тривоги нашої"); власні назви тварин (Шарік, Мурка). ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ Слова з рядка в рядок звичайно переносяться так, як в усному мовленні вони поділяються на склади. Але є ряд додаткових правил, яких слід дотримуватися при переносі слів: одна буква не залишається в попередньому рядку і не переноситься в наступний: Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець); не розриваються буквосполучення дж, дз, що становлять один звук, та буквосполучення йо, ьо: гу-дзик, са-джу, ра-йон, ко-льо-ри; з двох однакових букв перша залишається в попередньому рядку, а друга переноситься в наступний (сон-ний, жит-тя, від-далити); не можна відривати від префікса останню букву перед приголосним кореня чи залишати при префіксі букви кореня, що не становлять складу: ви-йшов (а не вий-шов), роз-мір (а не ро-змір); буква й не відривається від попередньої букви, яка позначає голосний звук свій-ський (а не сві-йський), бай-ка (а не ба-йка); при переносі складних слів початкова частина другої основи не залишається в попередньому рядку, якщо вона не становить складу (чорно-бровий, а не чорноб-ровий); при переносі ініціальні абревіатури не розриваються: АН-24, НАТО, ЛАЗ-105 (напр., 24 не відривається від АН у слові АН-24); апостроф і м'який знак при переносі не відокремлюються від попередньої букви: паль-ці (а не пал-ьці), бур'-ян (а не бур-'ян); не розриваються ініціали та прізвища, цифри та скорочені назви мір:С.Наливайко, 13км, 12га, 2000р., 10сек.; не розриваються граматичні закінчення, з'єднані з циірами через дефіс та умовні скорочення: т-во, і т.д., 18-го, 1-й, у 1846-му; не переносяться в наступний рядок розділові знаки, дужки або лапки, що закривають попередній рядок, а також не залишаються в попередньому рядку відкрита дужка або лапки; кожну з двох і більше букв, що позначають приголосні між голосними, крім останньої, можна як залишити, так і перенести в наступний рядок, якщо такий перенос не порушує наведені вище правила: видавни-цтво - видавниц-тво, видавницт-во; сест-ра, сес-тра, сест-ра.