Синтаксис

СИНТАКСИС Синтаксис (від гр. syntaxis- побудова, порядок)- частина мовознавства, що вивчає форми речень і словосполучень. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ Словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран). Словосполучення можуть входити в склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують. Словосполучення поділяються на: словосполучення 1. лексичні і синтаксичні 2. іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні і прислівникові 3. сурядні і підрядні 4. прості і складні ЛЕКСИЧНІ І СИНТАКСИЧНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ Словосполучення поділяються на лексичні і синтаксичні: словосполучення приклади лексичні (стійкі) за тридев'ять земельпекти раків (червоніти) Чорне море синтаксичні (вільні) зелений тролейбуспрацюючий телевізор написати листа Лексичні словосполучення існують у мові в готовому вигляді і завжди називають одне і те ж поняття (бабине літо, за тридев'ять земель). Лексичні словосполучення називають ще синтаксично нерозкладними словосполученнями. У реченні лексичні словосполучення виконують роль одного члена речення. Синтаксичні (вільні) словосполучення виникають у процесі мовлення при збереженні лексичного значення слів, від яких вони утворюються (мамина казка, говорити пошепки). Синтаксис розглядає лише синтаксично вільні словосполучення. ІМЕННІ, ДІЄСЛІВНІ І ПРИСЛІВНИКОВІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ До складу словосполучення завжди входять головне і залежне слово. Головним є слово, від якого ставиться питання. Залежним- слово, яке відповідає на це питання. Напр., поле (яке?) зелене; виїхати (куди?) на дорогу. Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, словосполучення поділяються на іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівніі прислівникові: словосполучення приклади іменникове шапка господаря, ручка дверей прикметникове червоний від сорому, білий від снігу числівникове два кроки, з десяти ящиків займенникове хтось з вами, ми не одні дієслівне знімав на фотоплівку, возив сіно прислівникове втричі швидше, далеко від своїх СУРЯДНІ І ПІДРЯДНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ Словосполучення поділяються на сурядні і підрядні: словосполучення приклади сурядне рука і серце; ніч і день; то я , то ти підрядне забутий щоденник, старий дідуган Сурядне словосполучення - це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично рівноправних. Підрядне словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично нерівноправних: одне з них- головне, інше- залежне (старий будинок, маленька красуня). ВИДИ СУРЯДНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ Між словами в сурядному словосполученні виникає три види сурядного зв'язку: сурядний зв'язок приклади розділовий то дощ, то сніг; зима або весна єднальний земля і небо; я і ти; ми і вона протиставний не я, а ти; не любов, а сон ВИДИ ПІДРЯДНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ Між словами в підрядному словосполученні виникає також три види підрядного зв'язку: підрядний зв'язок приклади узгодження білий пес- білого пса- білому псу керування читаю книжку- читала книжку- читатимемо книжку прилягання сніданок нашвидку, співати йдучи При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі побажання). Як правило, зв'язком узгодження поєднується іменник (головне слово) з прикметником, дієприкметником, порядковим числівником, займенником прикметного типу. При узгодженні зміна головного слова викликає зміну залежного (моя хата- мої думи- - моє вікно). Керування- це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка)- говорити слова- говориш слова- буду говорити слова). При керуванні залежним словом буває іменник, рідше- займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника. При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи). У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив). ПРОСТІ І СКЛАДНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ Словосполучення також можуть бути простими і складними: словосполучення приклади просте новорічна ялинка, малиновий чай складне відомий вірш про матусю,чудовий осінній день, блакитнозелені очі моєї дівчини Просте словосполучення утворюється поєднанням двох повнозначних. Складне словосполучення- поєднанням трьох і більше повнозначних слів. СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ 1. Визначте будову словосполучення. 2. Назвіть головне і залежне слово, поставте питання. 3. З'ясуйте, як зв'язані між собою головне і залежне слово: - за змістом і за допомогою закінчення залежного слова; - за змістом і за допомогою залежного слова і прийменника; - лише за змістом. 4. Назвіть спосіб підрядного зв'язку (узгодження, керування, прилягання). 5. Визначте вид словосполучення за головним словом (іменне, прикметникове, числівникове, займенникове, дієслівне, прислівникове). РЕЧЕННЯ Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг). Речення - основна одиниця синтаксису. Речення - комунікативна одиниця (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації). Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності. ПРЕДИКАТИВНІСТЬ ТА ІНТОНАЦІЯ ЗАВЕРШЕНОСТІ Предикативність (від лат. рraedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це віднесеність змісту речення до об'єктивної дійсності. Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні). Інтонація завершенності оформлює речення як цілу синтаксичну одиницю. КВАЛІФІКАЦІЯ РЕЧЕНЬ Речення поділяються на: речення 1. розповідні (стверджувальні та заперечні) питальні (власне питальні і риторично питальні) спонукальні 2. емоційно нейтральні і емоційно забарвлені 3. - прості і складні РОЗПОВІДНІ, СПОНУКАЛЬНІ І ПИТАЛЬНІ РЕЧЕННЯ За метою висловлювань розрізняють три типи речень: розповідні, спонукальні і питальні: речення приклади розповідне На горі стояло величезне місто спонукальне Повій, буйний вітер! питальне Чи доводилось Вам тут бувати? Розповідні речення містять у собі певну інформацію, повідомляють про якийсь факт чи подію (Вчора відбулося засідання Верховної Ради; Ми раді тебе бачити). Серед речень цього типу виділяють: речення приклади стверджувальне Є в Україні одне містечко заперечне Не хотів я цього робити Інтонація розповідних речень характерізується зниженням тону наприкінці речення. Спонукальні речення закликають до дії, висловлюють наказ, побажання, вимогу чи дозвіл. Цей тип речення має свою, так звану спонукальну інтонацію, якій властиві високий тон і пришвидшений темп: Вставай, хто живий, в кого думка повстала! (Леся Українка). Серед питальних речень, які виражають думку- питання, виділяють такі речення: речення приклади власне питальне Скажіть, котра година? риторичне питальне Що ж це у світі діється? Власне питальні речення потребують відповіді (Скажіть, котра година?). Відповідь на риторичні питання не передбачена (Що ж це у світі діється?) Інтонація питальних речень характерізується підвищенням тону на слові, з яким пов'язується питання. ЕМОЦІЙНО НЕЙТРАЛЬНІ ТА ЕМОЦІЙНО ЗАБАРВЛЕНІ РЕЧЕННЯ За емоційним забарвленням речення поділяються на емоційно нейтральні іемоційно забарвлені речення: речення приклади емоційно нейтральне Цікава книжка. емоційно забарвлене Яка цікава книжка! Емоційно нейтральні речення- це розповідні, питальні і спонукальні речення зі звичною для них інтонацією. Емоційно забарвлені речення- це ті ж розповідні, питальні і спонукальні речення, але вимовлені з окличною інтонацією. ПРОСТІ І СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ За структурою речення поділяються на прості і складні: просте речення Благословенна в болях ранСтепів широчина бездонна (М.Рильський) складне речення Ще сніг кругом,ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі (В.Сосюра) Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр). У складного реченні таких основ може бути декілька. Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями. ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ Просте речення може бути: просте речення 1. непоширене і поширене 2. односкладне: дієслівне (означено-особове, безособове, неозначено-особове, узагальнене-особове); іменне (називне) 3. неповне 4. ускладнене 5. з однорідними членами 6. з відокремленими членами 7. зі звертанням 8. зі вставними і вставленими компонентами НЕПОШИРЕНІ І ПОШИРЕНІ РЕЧЕННЯ Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка- головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком- розповідаю). Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю.) Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними, а ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення- поширеними. речення приклади непоширене Ліс шумить поширене Ніч прийшла в місто ТИПИ СИНТАКСИЧНОГО ЗВ'ЯЗКУ Слова у реченні можуть поєднуватися сурядним типом синтаксичного зв'язку, за допомогою якого виражається рівноправність слів, незалежність їх одне від одного (цей тип зв'язку характерний для однорідних членів речення). Слова у реченні можуть поєднуватися також підрядним типом синтаксичного зв'язку, при якому одне слово залежить від іншого. синтаксичний зв'язок приклади сурядний тип І земля, і небо, і море- все переді мною підрядний тип Я лежу на траві ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ Порядок розташування слів у реченні вільний, проте існують певні правила, які визначають послідовність розміщення членів речення. Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому присудок стоїть після підмета (Епоха п'ятиповерхових будинків зародилася в 50-ті роки). Прямий порядок другорядних членів речення пов'язаний з порядком слів у словосполученні: узгоджене означення стоїть перед означуваним словом; додаток- після керуючого слова; обставина може бути перед і після головного слова (у реченні ним виступає присудок). Порушення прямого порядку слів з метою виділення якогось із них називаєтьсяінверсією (зворотним порядком слів). При зворотному (непрямому, інверсійному) порядку слів присудок передує підмету (Нещодавна до мене заходив Тарас). Другорядні члени речення при інверсії також змінюють своє звичне місце. порядок слів у реченні приклади прямий Я прийшов непрямий (інверсійний) Прийшла Маринка ЛОГІЧНИЙ НАГОЛОС Виділення у реченні за допомогою посилення голосу одного із слів називаєтьсялогічним наголосом. Від місця логічного наголосу залежить зміст речення: Порівняйте: Мишку нарешті збагнув, що він накоїв. Мишко нарешті збагнэв, що він накоїв. Мишко нарешті збагнув, щу він накоїв. ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ ПІДМЕТ Підмет- головний граматично незалежний член двоскладного речення, що означає предмет (чи особу), про який говориться у реченні, і відповідає на питання хто? що? За способом вираження підмети поділяються на прості і складені. підмет приклади простий Соловейко заспівав складений Його обличчя посмурніло Простий підмет найчастіше буває виражений іменником або займенником у називному відмінку, хоча може виражатися й іншими частинами мови, вжитими у значенні іменника: Керівник сьогодні просто зобов'язаний займатися економікою. Простий підмет може бути виражений неозначеною формою дієслова: Вивчитися- ось моя мрія. Складений підмет може бути виражений: кількісно-іменниковою сполукою ( 75 відсотків квітів пішло на експорт); сполукою іменника (чи займенника) у називному відмінку з прийменником (Ми з братом вирішили прогулятися по парку); іншими сполуками (Найбільші аукціони квітів відбуваються поблизу Амстердама). ПРИСУДОК Присудок- головний член двоскладного речення, який характерізує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий? Присудок буває простий і складений. присудок приклади простий Ніч закінчилася складений Я залишився спокійним Простий присудок виражений дієсловом, яке поєднує в собі граматичне і лексичне значення: Петро відчинив двері. До простих належать також присудки, які виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би). Простим вважається також присудок, виражений фразеологічним сполученням (Він був на сьомому небі). Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв'язка). Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а граматичне- в допоміжній. Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова- зв'язки, яке стоїть в особовій формі і інфінітива (Він бажав піти разом з нею). Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова- зв'язки з іменником, прикметником, дієприкметником (Городецький прикрасив Київ унікальними спорудами). Між підметом і присудком може ставитися тире, якщо у реченні пропущено дієслово- зв'язку. Тире ставиться: якщо підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку ( Хліб- всьому голова); якщо підмет і присудок виражені інфінітивом (Життя прожити- не поле перейти); якщо перед присудком вжито слово це значить, то, це, ось (Більшість- це ще не значить всі). ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ До другорядних членів речення належать означення, додатки і обставини. ОЗНАЧЕННЯ Означення- це другорядний член речення, який вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скількома? на скількох? Означення можуть бути узгоджені і неузгоджені. означення приклади узгоджене Наче зачарований стояв ліс неузгоджене Команда Петренка знову виграла Узгоджене означення уподібнюється до означуваного члена речення у відмінку, числі і роді (для однини): Неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв'язком керування або прилягання. Неузгоджені означення можуть бути виражені: іменнником у формах непрямих відмінків (Спочатку клас Дмитра був у числі відстаючих); неозначеною формою дієслова (Марко захотілося розслабитися); сполученням слів (Він заспівав пісню далеких країв). Одним із різновидів означення є прикладка. Прикладка- це означення, виражене іменником, яке дає предметові другу назву (Програма "Здоров'я" давно вже виходить на нашому телебаченні). ДОДАТОК Додаток- це другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків (Я збираю гриби). Додатки бувають прямі і непрямі. додаток приклади прямий Він задивився на море непрямий Вчитель викликав Опанасенка Прямий додаток залежить від перехідного дієслова і вживається в формі знахідного відмінка без прийменника (Хлопчина зірвав яблуко). Рідше прямий додаток може бути виражений родовим відмінком при запереченні або коли дія переходить лише на частину предмета (Не присувай соломи до вогню). Непрямий додаток- це іменник, вжитий у формах інших (А більше за все Микола боявся спокуси). ОБСТАВИНА Обставина- другорядний член речення, який вказує на місце, час, мету, спосіб дії, причину, умову дії. Обставини можуть виражатися прислівниками, дієприслівнками, інфінітивом, приймениково- відмінковими формами іменника чи займенника: Веселкою моя надія грала (Леся Українка). За значенням обставини поділяються на такі групи: обставини мети, які вказують на мету дії і відповідають на питання з якою метою? для кого? (Це тобі на щастя); обставини часу, які вказують на час дії, її тривалість і відповідають на питання коли? доки? з якого часу? як довго? (Колись я вже тут був); обставини способу дії, які означають якість дії або вказують на спосіб здійснення дії і відповідають на питання як? яким способом? (Вони сиділи поруч); обставини місця, які вказують на місце дії, напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? (Мало не впав у безодню); обставини причини, які вказують на причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? (Від думки про це йому перехопило подих); обставини умови, що вказують на умову, за якою відбувається дія і відповідають на питання за якої умови? (При наявності запрошень займайте місця); обставини з допустовим значенням, що вказують на умову, всупереч якої відбувається дія і віддповідають на питання незважаючи на що? наперекір чому? (Він це зробив наперекір всьому). обставини приклади мети А пензлі я купив на згадку про Париж часу Вчора ми разом малювали способу дії Вона пристрасно подивилася на нього місця У Кремлі, мабуть, весело було жити причини І все це сталося через тебе умови При вологій весні озимина буде доброю з допустовим значенням Незважаючи на погодні умови, урожай було зібрано вчасно ОДНОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ Односкладні речення- це речення з одним головним членом. Односкладні речення поділяються на дієслівні і іменні: односкладне речення приклади дієслівне На сході вже світало іменне Берег моря. Світанок. В дієслівних односкладних реченнях головний член виражається дієсловом і має ознаки присудка. До цієї групи належать означено- особові, неозначено- особові, узагальнено- особові та безособові речення. В іменних односкладних реченнях головний член виражається іменником і має ознаки підмета. До іменних належать називні речення. Означено- особові речення- це речення, в яких головний член виражає дію, що виконується чи буде виконуватися певною визначеною особою (чи особами). Головним членом у таких реченнях виступає дієслово у формі 1-ої чи 2-ої особи однини чи множини дійсного або наказового способу (Йду, йду, і ніяк не дійду). Неозначено-особові речення- це речення, в яких головний член виражає дію, що стосується невизначеного кола осіб: За що, не знаю, називають хатину в гаї тихім раєм (Т.Шевченко). Роль головного члена в таких реченнях виконує дієслово у формі 3-ої особи множини теперішнього і майбутнього часу або у формі множини минулого часу. Узагальнено-особові речення- це речення, в яких дійова особа мислиться узагальнено, тобто головний член виражає дію, яка стосується однаковою мірою будь- якої особи (Вік живи- вік вчись). Головним членом в узагальнено- особових реченнях найчастіше виступає дієслово у формі 2-ої особи однини чи множини, рідше- в інших особах. Безособові речення- це речення, в яких головний член виражає процес або стан; дійова особа при цьому взагалі не передбачена. Головний член у безособовому реченні може бути виражений: особовим дієсловом у значенні безособового (У кожному будинку світилося); неозначеною формою дієслова (Бути чи не бути- ось що займало Гамлета); безособовим дієсловом у формі 3-ої особи однини теперішнього чи майбутнього часу або у формі середнього роду однини минулого часу (Як багато хотілося йому сказати!); прислівниками або іншими частинами мови в ролі прислівників (словами категорії стану- жаль, шкода): Як весело жити на світі! дієслівними формами на -но, -то (Так було складено ультиматум). Називні (номінативні) речення- це речення, в яких стверджується існування якихось предметів чи явищ (Вечір. Пасовисько. Вогонь.). Головний член у номінативних реченнях виражений іменником у називному відмінку однини чи множини. речення приклади дієслівне односкладне означено-особове Виходжу з дому в передчутті чогось незвичного неозначено-особове Весною тут встають рано узагальнено-особове Що посієш, те й пожнеш безособове Роботу зроблено добре іменне односкладне називне Літо. Берег. Синє, синє небо НЕПОВНЕ РЕЧЕННЯ Неповні речення- це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення. Напр.: А хто ж з українців не любить пісню? Заспівай мені якусь свою (М.Стельмах). Друге речення з наведеного приклада односкладне (означено-особове) неповне, тому що пропущено додаток, який легко встановити з попереднього речення:заспівай свою пісню. Часто на місці пропущеного члена в неповному реченні ставиться тире: А в небі - райдуга. УСКЛАДНЕНІ РЕЧЕННЯ До ускладнених речень належать речення з однорідними членами, з відокремленими членами, зі звертанням, зі вставними і вставленими компонентами. речення приклади з однорідними членами Широкий, вигнутий, блискучий ніж врізався в грунт з відокремленими членами Крім інтуїції, безумовно, потрібні тобі ще й знання зі звертанням До тебе, Україно, звертаємося! зі вставними і вставленими компонентами Може, я міг би Вам допомогти? РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ. У реченні слова можуть поєднуватися як підрядним зв'язком, так і сурядним. Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв'язком, називаються однорідними. Це рівноправні, незалежні один від одного компоненти. Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу (М.Коцюбинський). . Однорідні члени речення можуть поєднуватися безсполучниковим зв'язком. При сполучниковому зв'язку використовуються єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні сполучники. У мовленні однорідність виділяється, як правило, інтонацією переліку. При однорідних членах можуть використовуватися узагальнюючі слова. Найчастіше у цій ролі виступають: займенники ніхто, ніщо, все, всі (Радість життя, сум, кохання- все це здавалося йому зараз незнайомим); прислівники скрізь, всюди (І нагорі, і у кімнаті- всюди було темно). При узагальнюючих словах вживаються такі розділові знаки: двокрапка після узагальнюючого слова, якщо воно стоїть перед однорідними членами; тире перед узагальнюючим словом, якщо воно стоїть після однорідних членів; якщо однорідні члени, що йдуть після узагальнюючого слова, не закінчують речення і воно продовжується, то після них ставиться тире. РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі- відповідними розділовими знаками. Відокремлення характерізується також інверсійним розташуванням другорядних членів речення. Відокремлені члени речення поділяються на підрядні відокремлені члени іуточнюючі відокремлені члени. відокремлені члени речення приклади підрядні Добре вихований, він не заважав розмові уточнюючі Тут, поруч, буяла весна До підрядних відокремлених членів, які поєднуються з пояснювальним словом чи реченням підрядним зв'язком, належать відокремлені означення і відокремлені обставини. Відокремлені означення (дієприкметники, прикметники, іменники; дієприкметниковий, прикметниковий звороти, поширена прикладка), як правило, стоять після означуваного слова: Дівчат, років до дев'яти, зібралося чималенько. Якщо означення, виражене дієприкметниковим або прикметниковим зворотом, знаходиться перед означуваним словом і не має додаткових значень причини, умови, допустовості, то таке значення не відокремлюється: Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий (Ю. Яновський). Означення перед означуваним словом відокремлюються, якщо вони стосуються особового займенника: Знесилена, вона сіла. Відокремлені обставини залежать не від одного слова в реченні, а від усього речення в цілому. Дієприслівникові звороти складають основну групу відокремлених обставин і виділяються в будь-якій позиції: Лишившись сама, Хима заплакала (М.Коцюбинський). Уточнюючі відокремлені члени речення вживаються для конкретизації або пояснення значень інших членів речення: І знову я тут, під цими дверима. РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМ Звертання- це слово або сполучення слів, що називає тих, до кого звертається розповідач. Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною інтонацією: О, мамо, як тут цікаво! Звертання може бути поширеним: О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були (В. Сосюра). Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться кома або знак оклику (Боже, допоможи нам!). Якщо звертання знаходиться у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього- той знак, якого потребує речення від його змісту (Я вас слухаю, пане полковнику). У середині речення звертання з обох боків виділяється комами (Я не дуже добре, батько, вас зрозумів). РЕЧЕННЯ ЗІ ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОМПОНЕНТАМИ Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допопмогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами у реченні і тому не є членами речення. За значенням вставні слова і сполучення слів можуть виражати: джерело повідомлення (на мою думку, по-моєму, повідомляють, як кажуть, на думку…); достовірність повідомлення, впевненість (без сумніву, як відомо, безумовно, звичайно, ніде правди діти); невпевненість, припущення (можливо, здається, як видно, мабуть, може, певно,може бути); виділення головного, підкресленість висновку (зокрема, отже, до речі, значить, по-першу, в усякому разі, таким чином); емоційну оцінку повідомлюваного факту (на щастя, на диво, на лихо, на жаль, як на зло, хвалити бога). вставні слова виражають приклади джерело повідомлення На мою думку, так робити не треба достовірність інформації Без сумніву, так і було невпевненість Це, напевно, було позавчора виділення головного До речі, тут хтось є? емоційну оцінку На щастя, все вийшло так, як хотілося На письмі вставні слова і сполучення виділяються комами. Вставленими називаються такі сполуки слів, які містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки. На відміну від вставних компонентів, вставлені сполуки не можуть бути кваліфіковані за якимись загальними ознаками, оскільки виникають незаплановано, у процесі мовлення. У ролі вставлених компонентів виступають переважно речення: А так взгалі жилося й працювалося Іванові Івановичу, ще раз кажемо, непогано (Остап Вишня). СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ 1. Визначте граматичну основу простого речення і доведіть, що воно просте. 2. Вкажіть на особливості будови простого речення: - односкладне чи двоскладне: якщо односкладне, то яке саме; - непоширене чи поширене; - повне чи неповне 3. З'ясуйте вид речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням. 4. Визначте, чи ускладнене речення однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами, відокремленими членами речення. 5. Розберіть речення за його членами, вкажіть, чим вони виражені. 6. Поясніть розділові знаки. СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ Складне речення складається з двох або кількох простих, об'єднаних за змістом та інтонацією. Складне речення поділяється на: складне речення 1.2. 3. сполучникове, безсполучникове, складна синтаксична конструкція (з різними видами зв'язку) 1. сполучникове може бути:   складносурядне: з розділовими сполучниками сурядності; єднальними сполучниками сурядності; протиставними сполучниками сурядності; складнопідрядне: підрядне означальне; підрядно зв'ясувальне; підрядно обставинне: підрядне місця, часу, способу дії, порівняльні, міри та ступеня, причини, мети, умовні, допустові, наслідкові; складнопідрядне з кількома підрядними: з послідовною підрядністю, з паралельною підрядністю, з однорідною підрядністю, з комбінованою підрядністю 2. безсполучникове може бути:   з однорідними членами речення; з неоднорідними членами речення 3. складна синтаксична конструкція може бути:   з сурядним і безсполучниковим зв'язком; з підрядним і безсполучниковим зв'язком; з сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком СПОЛУЧНИКОВЕ, БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ І СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ З РІЗНИМИ ВИДАМИ ЗВ'ЯЗКУ За видами поєднання своїх частин складні речення поділяються на: складне речення приклади сполучникове Я згодився, і ми разом гуляли по місту безсполучникове Не ходи, дівча, на луг, не ламай тополю складна синтаксична конструкція Ще сніг кругом, ще голі віти в дубс, і не курличуть в небі журавлі (В.Сосюра) У сполучниковому складному реченні всі частини речення поєднуються за допомогою сполучника або сполучникових слів. У бесполучниковому- частини речення поєднані за допомогою інтонації. У складній синтаксичній конструкції (складному реченні з різними видами зв'язку), частини речення поєднуються як за допомогою сполучника, так і за допомогою інтонації. СКЛАДНОСУРЯДНІ І СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ За характером граматичного зв'язку між частинами складні речення поділяються на: складне речення приклади складносурядне Стиха долітають звуки піаніно, а думки своє снують (М.Івченко) складнопідрядне Я знову згадав ті хвилини, що душу п'яніли мою (В.Сосюра) СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ Складносурядне речення- це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників: Завірюха стугоніла, вила, а мороз гострив свій білий ніж (І.Драч). Частини складносурядного речення з'єднуються сполучниками сурядності: розділовими: одиничними або, чи, хоч, повторюваними аби…аби, чи…чи, хоч…хоч, то…то, не то…не то; єднальними: одиничними і, й, та (в значенні і) та повторюваними і…і, ні…ні (ані…ані); протиставними а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак. сполучник сурядності приклади розділовий Або я піду звідси, або вона стане іншою єднальний Подув вітер - і ліс радісно загомонів протиставний Надворі дощ, а тут сухо і тепло Складносурядне речення з єднальними сполучниками У складносурядних реченнях може виражатися: одночасність дій, подій, явищ, станів (І ми співали, і вони з нами також); послідовність дій, подій, явищ, станів (Хтось відчинив двері, і ми зайшли у кінату); причинно- наслідкова залежність між діями, подіями, явищами, станами (Дощ пройшов- і Київ зазеленів); Складносурядне речення з протиставними сполучниками У складносурядних реченнях з протиставними сполучниками може виражатися: зіставлення дій, подій, явищ, станів (На клумбах горіли маки, а левкої ще тільки розпускалися); протиставлення дій, подій, явищ, станів (Чорні хмари стояли над містом, але дощу ще не було). Складносурядне речення з розділовими сполучниками У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками може виражатися: взаємовиключення дій, подій, явищ, станів (Чи ви мене не чуєте, чи, може, ще не прокинулися?).; чергування дій, подій, явищ, станів (Мене то кидало в жар, то проймало холодом). СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ Складнопідрядне речення- це речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності або за допомогою сполучного слова. Одна з частин складнопідрядного речення є головною, інша- залежною. Від головної частини до залежної можна поставити питання. Напр.: Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину (І.Цюпа)- для чого посадив? Серед складнопідрядних речень виділяються три основних види: складнопідрядні речення з підрядними означальними; складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними; складнопідрядні речення з підрядними обставинними. складнопідрядне речення приклади підрядне означальне Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка (П.Карманський) підрядне з'ясувальне Щасливий, хто сни має милі (Л.Українка) підрядне обставинне Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків (М.Сингаєвський) Складнопідрядні речення з підрядними означальними Підрядні означальні речення- це підрядні речення, які відповідають на питання який? яка? яке? які? і залежать від одного з членів речення, вираженого іменником або іншою частиною мови в ролі іменника. Підрядні означальні речення приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли та сполучників щоб, як, ніби, наче, неначе: А справжня слава- це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л. Костенко). В наведеному прикладі підрядне речення приєднується до головного сполучним словом що. Воно є підметом підрядного речення (його можна замінити на сполучне слово яка, а також на вона, жінка). Окремо виділяються займенниково- означальні речення, які пояснюють член головного речення, виражений займенником той, вжитим у значенні іменника: Те, що було, минулося, І знову не буде (Т.Шевченко). Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними Підрядні з'ясувальні речення- це підрядні речення, які відповідають на питання відмінків і пояснюють присудок у головному реченні. Вони приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, відколи, як та сполучників що, як, щоб, ніби, мов, наче, неначе. Сполучне слово є членом підрядного речення і вимовляється з підкресленою інтонацією: З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут (М.Коцюбинський). Складнопідрядні речення з підрядними обставинними Підрядні обставинні речення- це підрядні речення, які відповідають на ті ж питання, що й обставини в простому реченні. Вони поділяються на підрядні місця, часу, способу дії, порівняльні, міри та ступеня, причини, мети, умовні, допустові, наслідкові. підряднообставинне речення приклади місця Будь там, де ти є часу Він почекав, поки вагон зрушив з місця способу дії і ступеня Кожен живе так, як він хоче порівняльне Хмари насувалися, наче великі хвилі причини Я зробив це через те, що люблю. мети Ми приїхали сюди, щоб відпочити умовне Якщо добре попрацюєш, одержиш нагороду допустове Хоч і не рідний він, але добра душа наслідкове Вже ніч, так що краще не виходь Підрядні речення місця Підрядні речення місця вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання де? куди? звідки? Вони стосуються всього головного речення, проте можуть уточнювати обставину місця, виражену вказівним словом (прислівниками там, тут, туди, звідти, скрізь, всюди). До головного речення підрядні місця приєднуються сполучними словами де, куди, звідки (Іди туди, звідки прийшов). Підрядні речення часу Підрядні речення часу вказують на час місця дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання коли? відколи? доки? з якого часу? як довго? Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучними словами як, як тільки, ледве, коли, поки, доти, скоро, під час того як, після того як. Вказівними словами в головному реченні можуть виступати прислівники тоді, відтоді, доти (Він повернувся додому тоді, коли все скінчилося). Підрядні речення способу дії і ступеня Підрядні речення способу дії вказують на способ (характер) дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? яким способом? Вони пояснюють один із членів речення і приєднуються до нього сполучниками як, що, щоб, аж, ніби, наче, неначе, мов, немов, ніж, чим…тим та сполученими словами скільки, наскільки, як. Вказівними словами в головному реченні можуть бути прислівники так, настільки,займенником стільки (Сергій подивився на Ольгу (так), наче вперше її побачив). Підрядні порівняльні речення Підрядні порівняльні речення вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? як саме? подібно до чого? Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього сполучниками як, ніби, неначе, мов, немов, немовби, немовбито (Хмари насувалися, наче великі хвилі). Підрядні порівняльні речення можуть бути неповними (Ніби від землетрусу, здригнулася вся земля). Підрядні речення причини Підрядні речення причини вживаються для вираження порівняння і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? Вони пояснюють головне речення в цілому і приєднуються до нього сполучникамибо, тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, оскільки. Вказівними словами у головному реченні можуть виступати прислівники тому, затим, сполука через те: Прилинь, сизий орле, бо я одинокий (Т.Шевченко). Підрядні речення мети Підрядні речення мети вказують на мету дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо? Вони стосуються всього головного речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, хай. Вказівними словами у головному реченні можуть бути сполуки для того, на те, з тим: Я посланий, щоб виконать закон (Леся Українка). Підрядні умовні речення Підрядні умовні речення вказують на умову, за якої можливо те, про що йдеться в головному реченні і відповідають на питання за якої умови? Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників якщо, коли (можна замінити на якщо), коли б (можна замінити на якби),якби, як, аби, тільки б. Вказівним словом у головному реченні може бути прислівник тоді (Як рясно квітує горобина, то добрий буде урожай). Підрядні допустові речення Підрядні допустові речення вказують на те, всупереч чому відбувається дія у головному реченні і відповідають на питання незважаючи на що? Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що, як не, куди не, хай (нехай): Олена, хоч і була гострою на слово, змовчала. Підрядні наслідкові речення Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що йдеться в головному реченні. Підрядні наслідкові речення не відповідають на питання. Вони пояснюють головне речення в цілому, завжди стоять після нього і приєднуються до нього сполучником так що: Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М.Коцюбинський). До підрядних наслідкових близькі за значенням підрядні супровідні речення. Вони приєднуються до головного речення займенником що у різних відмінках (Досить холодно, щоб іти так далеко). СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ З КІЛЬКОМА ПІДРЯДНИМИ Складнопідрядне речення може включати кілька підрядних. Головному реченню може бути підпорядковане безпосередньо тільки одне, а інші- підрядному чи різним підрядним. Розрізняють послідовну, паралельну, однорідну і комбіновану підрядність. підрядність приклади послідовна Він писав свою книжку, тому що хотів, щоб люди, яких він любив, стали трохи щасливішими паралельна Може, друзі, що любили, і кохані, що пішли, знов застелять, як стелили, юних бенкетів столи (М.Коцюбинський) однорідна Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає (Т.Шевченко) комбінована Коли б мене хтось спитав, що мені подобалося у дитинстві, я б йому відповів, що любив грати у шахи ПОСЛІДОВНА ПІДРЯДНІСТЬ Послідовна підрядність- це поступове підпорядкування, коли перше підрядне речення залежить від головного, друге- від першого підрядного і так далі. Напр., речення Тоді він починав мріяти, бо тільки мрій йому не вистачало, щоб дійти верховин радості, які відкривалися перед ним у ці години (С.Скляренко)можна розглянути так: ПАРАЛЕЛЬНА ПІДРЯДНІСТЬ Паралельна підрядність- це таке підпорядкування, за яким усі підрядні речення залежать від одного головного, але пояснюють у ньому різні члени речення або один і той же , тільки по-різному і відповідають на різні питання. Напр., речення Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі,- змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі (Л.Костенко)можна розглянути так: ОДНОРІДНА ПІДРЯДНІСТЬ Однорідна підрядність- це таке підпорядкування, за яким усі підрядні речення залежать від одного й того ж слова головного речення і відповідають на одне і те ж питання. Напр., речення Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми (П. Горецький) можна розглянути так: КОМБІНОВАНА ПІДРЯДНІСТЬ Комбінована підрядність- це підпорядкування різного характеру. Напр., речення Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо (І.Нечуй-Левуцький) можна розглянути так: БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ Безсполучникове речення- це речення, частини якого пов'язуються без сполучників і сполучних слів. Засобом зв'язку між частинами безсполучникового складного речення виступаєінтонація (Учи азбуку- прийде хліб у руку). БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ І НЕОДНОРІДНИМИ ЧАСТИНАМИ За характером смислових (синтаксичних) відношень безсполучникові складні речення поділяються на два види: з однорідними (однотипними) і з неоднорідними (різнотипними) частинами: бесполучникове речення приклади з однорідними частинами Осінній вечір морозом дихав, У небі місяць немов п'ятак (В.Симоненко) з неоднорідними частинами Защебетав соловейко- пішла луна гаєм (Т.Шевченко) Складне речення з однорідними частинами характерізується граматичною незалежністю одного простого речення в ньому від іншого. Складне речення з неоднорідними частинами поєднує незалежне і підпорядковане йому речення, що приєднується безсполучниково. Безсполучникові складне речення з однорідними частинами Безсполучникові складні речення з однорідними частинами співвідносні зі сполучниковими складносурядними реченнями, тому між їх частинами існують ті самі синтаксичні відношення, що й між частинами складносурядних речень (одночасність подій, явищ, станів; послідовність; причинно- наслідкова залежність тощо): Безсполучникові складне речення з неоднорідними частинами Безсполучникові складні речення з неоднорідними частинами співвідносні зі сполучниковими складнопідрядними реченнями, тому синтаксичні відношення між їх частинами в основному нагадують відношення між компонентами складнопідрядного речення (причиново- наслідкові, умовні, з'ясувальні): СКЛАДНА СИНТАКСИЧНА КОНСТРУКЦІЯ Складна синтаксична конструкція- це складне речення з різними видами зв'язку. У такому реченні його частини сполучаються між собою як сполучниковим(сурядним, підрядним), так і безсполучниковим зв'язком. ТИПИ СКЛАДНИХ СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ Існують різні типи складних синтаксичних конструкцій. Ось два з них: складне речення приклади з сурядним і підрядним зв'язком За тим селом, де в полі бліндажі Колись гули залізною луною,Щебече дощик, сіє стороною, І мак горить, і колос на межі (А.Малишко) з сполучниковим і безсполучниковим зв'язком Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі (В.Сосюра) СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ Доведіть, що речення складне, знайшовши граматичні основи простих речень, що входять до його складу. З'ясуйте вид складного речення за характером зв'язку у ньому простих речень- сполучникове (складносурядне чи складнопідрядне), безсполучникове чи складне речення з різними видами зв'язку. Охарактерізуйте названий тип складного речення: якщо складносурядне, то визначіть смислові відношення між простими реченнями, вкажіть спосіб зв'язку між ними; якщо складнопідрядне, з одним підрядним, то вкажіть головне речення і вид підрядного, засоби зв'язку між простими реченнями; якщо складнопідрядне з кількома підрядними, то, крім характерістики кожного підрядного, назвіть вид підрядності: послідовну, однорідну, неоднорідну (або поєднання цих видів); якщо безсполучникове, то визначіть смислові відношення між простими реченнями; якщо складне речення з різними видами зв'язку, то назвіть, які саме види зв'язку поєднані в ньому: сурядний і підрядний, сполучниковий сурядний і безсполучниковий, сполучниковий підрядний і безсполучниковий. 4. Поясніть розділові знаки. ПРЯМА МОВА Розповідь особи, яка відсутня, проголошена кимось фраза, а також те, що подумав розповідач, називається чужою мовою. Пряма мова- це точно передане чуже мовлення, що передається від особи розповідача, того, хто подумав, написав, з дотриманням інтонації живого спілкування: "Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші,- сказав Валерій.- Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів. І радий, що зрозумів вчасно." (Ю. Мушкетик). Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї, або розривати її: слова автора приклади перед прямою мовою Петро сказав:- Я давно хотів поїхати на море. після прямої мови "Я тобі винен"- почав хлопець. посередині -Ну що ж,- сказала Наталка- хай воно так і залишається Слова автора вказують на особу, чиє мовлення передається. Разом з тим слова автора можуть передавати реакцію мовця на якийсь факт чи подію, або його психічний стан. ДІАЛОГ Пряма мова може передаватися у формі діалогу. Діалог- це розмова між двома особами. Різновидом її може бути полілог- розмова кількох осіб. Слова кожного учасника діалога називаються реплікою. Напр.: Вставай! Годі спати. Треба вирішити, як нам жити далі. Що? - не второпав спросоння Марусик. Ти як хочеш, а я думаю втекти з дому, - важко зітхнув Сашко Циган. (В.Нестайко) НЕПРЯМА МОВА Для передачі чужого мовлення використовується також непряма мова. Непряма мова не зберігає особливостей чужого мовлення, а передає лише основний зміст повідомлення. У непрямій мові не зберігаються особливості живого спілкування- звертання, вигуки, модальні частки, наказовий спосіб дієслова-присудка, оклична або питальна інтонація. Непряма мова передається складнопідрядним реченням, у якому головне речення передає слова автора, а підрядне передає чуже мовлення (і своє власне) як непряму мову. Порівняйте: Пряма мова: Дівчинка грайливо відповіла: "Я вже доросла." Непряма мова: Дівчинка грайливо відповіла, що вона вже доросла ЦИТАТА Цитата - це точний, дослівний уривок з якого-небудь тексту. Цитата використовується для підтвердження або пояснення власних думок чи отстоювання суперечливих наукових положень. Цитата супроводжується вказівкою на її джерело. Є різні способи цитування- у формі прямої і непрямої мови. Цитата у формі прямої мови вводиться словами автора. Напр., "Володимир Ілліч Ленін колись сказав: "Треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися". Цитата у формі непрямої мови вводиться як підрядне речення. Це може бути закінчений невеличкий текст чи речення або частина речення (За словами О.С.Мельничука, "основною одиницею мовлення в усіх мовах є речення"). У складне речення цитата вставляється словами автора або за допомогою вставних слів, що виражають належність думки. СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР РЕЧЕННЯ З ПРЯМОЮ МОВОЮ Доведіть, що це речення з прямою мовою, назвавши слова автора і пряму мову. Визначіть, чим виражені слова автора і пряма мова (простими чи складними реченнями, текстом). Зробіть синтаксичний розбір кожного речення (див. синтаксичний розбір простого і складного речення).