Афоризми Лесі Українки
І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
*****
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
*****
І ти колись боролась, мов Ізраїль,
Україно моя! Сам Бог поставив
супроти тебе силу невблаганну
сліпої долі.
Україно моя! Сам Бог поставив
супроти тебе силу невблаганну
сліпої долі.
*****
І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон?
*****
*****
А в серці тільки ти,
Єдиний мій, коханий рідний краю!
Єдиний мій, коханий рідний краю!
*****
Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
*****
Благословенне слово, що гартує!
*****
*****
Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.
*****
Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
*****
Вода боронить від огню живого,
Згорілу ж хату дарма поливати.
*****
Згорілу ж хату дарма поливати.
*****
Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
*****
Всі – жінки, коли вони кохають.
*****
*****
Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.
*****
Гумор найкраще враження робить при серйозному тоні.
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
*****
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
*****
Для згаслих душ і безкорінних рас
Однаково ворожі – степ і море.
*****
Однаково ворожі – степ і море.
*****
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
*****
Струна моя перша озветься.
*****
Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, —
досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
*****
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, —
досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
*****
З рук смерті люди дістають безсмертя.
*****
Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
*****
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
*****
Зброя жде борця.
*****
*****
Коли хто вмів одважно йти на страту,
Той мусить все одважно зустрічать.
*****
Той мусить все одважно зустрічать.
*****
Кохання — як вода — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
рве, грає, пестить, затягає й топить.
*****
Краса – змагання до досконалості.
*****
*****
Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
*****
*****
Кубло гадюче! перед ворогами
під ноги стеляться, мов поздихали,
а перед братом сторчака стають
і раді закусати! Скорпіони!
*****
під ноги стеляться, мов поздихали,
а перед братом сторчака стають
і раді закусати! Скорпіони!
*****
Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.
*****
*****
Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
*****
*****
Мене любов ненависті навчила.
*****
*****
Меча важкого рукоять
Не важча від старої ліри.
Не важча від старої ліри.
*****
Ми навіть власної не маєм хати,
Усе одкрите в нас тюремним ключарам:
Не нам, обідраним невільникам, казати
Речення гордеє: "Мій дом — мій храм!"
Усе одкрите в нас тюремним ключарам:
Не нам, обідраним невільникам, казати
Речення гордеє: "Мій дом — мій храм!"
*****
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталась тільки надія одна.
Зосталась тільки надія одна.
*****
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Я в серці маю те, що не вмирає.
*****
На крилах пісень.
*****
На ділі каймося, не на словах.
*****
*****
Над всіх старшин найстарша правда.
*****
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам вороття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
Назад нема нам вороття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
*****
Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.
*****
*****
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
*****
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
*****
Не поет, у кого думки не літають вільно в світі,
А заплутались навіки в золотії тонкі сіті.
*****
А заплутались навіки в золотії тонкі сіті.
*****
Не в ідеї сила, а в самій крові!
*****
*****
Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
Се так колись і вітер пропаде?
*****
Се так колись і вітер пропаде?
*****
О, не один нащадок Прометея
Блискучу іскру з неба здобував,
І безліч рук до неї простягалось,
Мов до зорі, що вказує дорогу
Блискучу іскру з неба здобував,
І безліч рук до неї простягалось,
Мов до зорі, що вказує дорогу
Одвага наша – меч, политий кров’ю.
*****
*****
Ой лимане-лиманочку, хвиле каламутна!
Де поділась наша воля, слава тая смутна?
Де поділась наша воля, слава тая смутна?
*****
Пекло страшніше горить в нашім краю.
*****
Поетична мова – це найприродніша мова.
*****
*****
Полум'ям вічним на жах всім нащадкам
Дантове пекло палає;
пекло страшніше горить в нашім краю,-
чом же в нас Данта немає?
Дантове пекло палає;
пекло страшніше горить в нашім краю,-
чом же в нас Данта немає?
*****
Права без обов’язків – то сваволя.
*****
При світлі волі всі краї хороші,
Всі води гідні відбивати небо,
Усі гаї подібні до Едему!
*****
Всі води гідні відбивати небо,
Усі гаї подібні до Едему!
*****
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
*****
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
*****
Смерть – це велика всесвітня, космічна самота.
*****
*****
Смуток – не робота.
*****
Сором – хилитися і долі коритися.
*****
*****
Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
*****
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
*****
Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте,
хто був той цар і як йому наймення:
з його могили утворила доля народу
пам'ятник — хай згине цар!
*****
Сум не має дна.
*****
*****
Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
*****
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
*****
Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
На себе самохіть кладе кайдани,
І кажуть всі: варт віл свого ярма,
Дивіться, як покірно тягне рало!
Ні, ймення слов'янина недарма
Синонімом раба між людьми стало!
*****
На себе самохіть кладе кайдани,
І кажуть всі: варт віл свого ярма,
Дивіться, як покірно тягне рало!
Ні, ймення слов'янина недарма
Синонімом раба між людьми стало!
*****
Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
*****
Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!
*****
То не любов, що присяги боїться.
*****
*****
Той тільки вільний від громадських пут,
Кого громада кине геть від себе.
Кого громада кине геть від себе.
*****
Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в прийдешньому нема вже й смужки.
*****
*****
Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
*****
Усе відбивається в пісні, як в морі.
*****
*****
Фантазіє, богиня легкокрила,
Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з'єднала.
*****
Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з'єднала.
*****
Хіба крові не варта краса?
*****
*****
Хай я загину, та хай сяє мило
Над людьми сонцем правда і надія!
Над людьми сонцем правда і надія!
*****
Хай же промінь твоїх думок
Поміж нами сяє, –
“Огню іскра великого”
Повік не згасає.
*****
Поміж нами сяє, –
“Огню іскра великого”
Повік не згасає.
*****
Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
*****
Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.
*****
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.
*****
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
чи пісня й думка кволі?
*****
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
чи пісня й думка кволі?
Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
*****
*****
Хто зрікся всього, а себе не зрікся, не любить той.
*****
*****
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
*****
*****
Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
*****
*****
Хто по неволі согрішив, той чистий.
*****
*****
Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
*****
Хто визволяє сам, той буде вільний,
Хто визволить кого, в неволю візьме.
*****
Чесний покриву не потребує.
*****
Чи довго ще, о Господи, чи довго
ми будемо блукати і шукати
рідного краю на своїй землі?
*****
ми будемо блукати і шукати
рідного краю на своїй землі?
*****
Що сльози там, де навіть крові мало!
*****
Я сьогодні в тузі, в горі,
Мов у тяжкім сні, —
Отруїли ясні зорі
Серденько мені.
*****
Мов у тяжкім сні, —
Отруїли ясні зорі
Серденько мені.
*****
Язви гоїть вогонь.
*****
Як може бути, щоб тіла ходили вкупі,
Але душі двома шляхами й врозтіч?
Але душі двома шляхами й врозтіч?
22 листопада (3 грудня) 1722 року народився Григорій Сковорода – українськийпросвітитель-гуманіст, філософ, педагог.
Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
***

***
Не все те отрута, що неприємне на смак.
***
Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.
***
Бери вершину і матимеш середину.
***
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
***
Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.
***
Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.
***
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
***
Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
***
Більше думай і тоді вирішуй.
***
Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
***
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.
***
О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
***
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
***
У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
***
Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
***
О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!
***
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
***

***
Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
***
З видимого пізнавай невидиме.
***
Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..
***
Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
***
Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.
***
Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
***
Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
***
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
***
Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
***
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
***
Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
***
Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
***
Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
***
Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
***
Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
Сліпі очі, коли затулені зіниці.
***
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
***
Все минає, але любов після всього зостається.
***
Кому душа болить, тому весь світ плаче.
***
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
***
Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.
***
Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!
***
Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
***
Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
***
Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
***
Лід на те й родиться, аби танути.
***
Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
***
Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
***
Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!
***
Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
***
Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
***
Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
***
Не любить серце, не бачачи краси.
***
Що вподобав, на те й перетворився.
***
Не за обличчя судіть, а за серце.
***
Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра.
***
Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?
***
Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.
***
Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
***
Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
***
Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
***
Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
***
На новий путівець шукай нові ноги.
***
Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?
***
Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
***
Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
***
Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
***
Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
***
Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
***
Тінь яблуні не заважає.
***
Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.
***
Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.
***
Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
***
Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?
***
Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
***
Не розум від книг, а книги від розуму створились.
***
Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
***
Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
***
Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
***
Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
***
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Немає коментарів:
Дописати коментар