Афоризми видатних митців

Афоризми Лесі Українки

“Божая іскра” – то тяжке прокляття, дикий і лютий пожар.

 *****

І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.

  *****

І ти колись боролась, мов Ізраїль,
Україно моя! Сам Бог поставив
супроти тебе силу невблаганну
сліпої долі.
    

***** 

І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон?
   
 ***** 

            А в серці тільки ти,
           Єдиний мій, коханий рідний краю!
   

 ***** 

Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
 

***** 

Благословенне слово, що гартує!

 ***** 

Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб                  керувати правдою.

 ***** 

Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
 

***** 

Вода боронить від огню живого,
Згорілу ж хату дарма поливати.

 ***** 

Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
  

***** 

Всі – жінки, коли вони кохають.

***** 

Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.

*****

Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож  тепера весна золота!

 ***** 

Гумор найкраще враження робить при серйозному тоні.
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
   
 ***** 

 Для згаслих душ і безкорінних рас
 Однаково ворожі – степ і море.

 ***** 

  До тебе, Україно, наша бездольная мати,
  Струна моя перша озветься.

 ***** 

  Досвітні огні, переможні, урочі,
  Прорізали темряву ночі,
  Ще сонячні промені сплять, —
  досвітні огні вже горять.
  То світять їх люди робочі.

 ***** 

 З рук смерті люди дістають безсмертя.
 

***** 

Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.

 ***** 

 Зброя жде борця.

 ***** 

           Коли хто вмів одважно йти на страту,
           Той мусить все одважно зустрічать.

          ***** 

          Кохання — як вода — плавке та бистре,
          рве, грає, пестить, затягає й топить.
  

***** 

          Краса – змагання до досконалості.
  
          ***** 

          Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
 

          ***** 

Кров без любові викупить не може.
 

***** 

Кубло гадюче! перед ворогами
під ноги стеляться, мов поздихали,
а перед братом сторчака стають
і раді закусати! Скорпіони!

 ***** 

         Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього               життя, а той ланцюг порватися не може.
   
          ***** 

          Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди     апріорна і тотальна капітуляція.
   
          ***** 

          Мене любов ненависті навчила.

         *****

         Меча важкого рукоять
         Не важча від старої ліри.

        ***** 

         Ми навіть власної не маєм хати,
         Усе одкрите в нас тюремним ключарам:
         Не нам, обідраним невільникам, казати
         Речення гордеє: "Мій дом — мій храм!"
  

         ***** 

         Ні долі, ні волі у мене нема,
         Зосталась тільки надія одна.

         ***** 

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
  

 ***** 

На крилах пісень.

***** 

На ділі каймося, не на словах.
   
 ***** 

           Над всіх старшин найстарша правда.
   

           ***** 

 Нащо даремнії скорботи?
 Назад нема нам вороття!
 Берімось краще до роботи,
 Змагаймось за нове життя!

         *****

        Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.

        ***** 

           Не єдиним хлібом живе людина, але кожним словом, що з Божих уст виходить.
   
          ***** 

         Не поет, хто забуває
         Про страшні народні рани,
         Щоб собі на вільні руки
         Золоті надіть кайдани!
   
         ***** 

          Не поет, у кого думки не літають вільно в світі,
          А заплутались навіки в золотії тонкі сіті.
   
         ***** 

          Не в ідеї сила, а в самій крові!
  
         ***** 

          Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
          Се так колись і вітер пропаде?
   
            ***** 

           О, не один нащадок Прометея
            Блискучу іскру з неба здобував,
            І безліч рук до неї простягалось,
            Мов до зорі, що вказує дорогу

   
           ***** 

            Одвага наша – меч, политий кров’ю.
 
           ***** 

            Ой лимане-лиманочку, хвиле каламутна!
            Де поділась наша воля, слава тая смутна?

            ***** 

 Пекло страшніше горить в нашім краю.
   

 ***** 

            Поетична мова – це найприродніша мова.

           ***** 

         

  Полум'ям вічним на жах всім нащадкам
           Дантове пекло палає;
           пекло страшніше горить в нашім краю,-
          чом же в нас Данта немає?

           ***** 

Права без обов’язків – то сваволя.

 ***** 

          При світлі волі всі краї хороші,
          Всі води гідні відбивати небо,
          Усі гаї подібні до Едему!
   
           ***** 

           Слово, чому ти не твердая криця,
           Що серед бою так ясно іскриться?
           Чом ти не гострий, безжалісний меч,
           Той, що здійма вражі голови з плеч?
 
          ***** 

          Смерть – це велика всесвітня, космічна самота.
   
          ***** 

          Смуток – не робота.

           ***** 

   

 Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні!
   
 ***** 

           Сором – хилитися і долі коритися.
   
            ***** 

           Сором мовчки гинути й страждати,
           Як маєм у руках хоч заржавілий меч.

          ***** 

Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте,
хто був той цар і як йому наймення:
з його могили утворила доля народу
пам'ятник — хай згине цар!
 

           ***** 

          Сум не має дна.
   
          ***** 

           Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
   

           ***** 

 Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
   
 ***** 

           Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
           На себе самохіть кладе кайдани,
           І кажуть всі: варт віл свого ярма,
          Дивіться, як покірно тягне рало!
           Ні, ймення слов'янина недарма
          Синонімом раба між людьми стало!
   
           ***** 

Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
  

 ***** 

 Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!
  
 ***** 

           То не любов, що присяги боїться.
  
          ***** 

           Той тільки вільний від громадських пут,
           Кого громада кине геть від себе.

           ***** 

             Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в    прийдешньому нема вже й смужки.
   
            ***** 

           Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
 

           ***** 

    

       Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

          ***** 

           Усе відбивається в пісні, як в морі.

            ***** 

           Фантазіє, богиня легкокрила,
          Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
          І землю з ним веселкою з'єднала.

           ***** 

           Хіба крові не варта краса?
   
           ***** 

           Хай я загину, та хай сяє мило
           Над людьми сонцем правда і надія!
  

           ***** 

          Хай же промінь твоїх думок
           Поміж нами сяє, –
          “Огню іскра великого”
          Повік не згасає.

           ***** 

           Хотіла б я піснею стати
           У сюю хвилину ясну,
            Щоб вільно по світі літати,
            Щоб вітер розносив луну.
   

           ***** 

 Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.

  ***** 

           Хто вам сказав, що я слабка,
            що я корюся долі?
           Хіба тремтить моя рука,
            чи пісня й думка кволі?

         

           ***** 

             Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
   
            ***** 

  Хто зрікся всього, а себе не зрікся, не любить той.
   
 ***** 

  Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

 ***** 

            Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
   
              ***** 

            Хто по неволі согрішив, той чистий.
   
            ***** 

           Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
  

            ***** 

 
 Хто визволяє сам, той буде вільний,
Хто визволить кого, в неволю візьме.
 

 ***** 

 
  Чесний покриву не потребує.
   
 ***** 

  Чи довго ще, о Господи, чи довго
 ми будемо блукати і шукати
 рідного краю на своїй землі?

 ***** 

 Що сльози там, де навіть крові мало!
   
 *****     

Я сьогодні в тузі, в горі,
Мов у тяжкім сні, —
Отруїли ясні зорі
Серденько мені.

***** 

 Язви гоїть вогонь.

***** 

     Як може бути, щоб тіла ходили вкупі,
     Але душі двома шляхами й врозтіч?
   

Афоризми Григорія Сковороди

22 листопада (3 грудня) 1722 року народився Григорій Сковорода – українськийпросвітитель-гуманіст, філософ, педагог.

***

Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

***

Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.

***

Не все те отрута, що неприємне на смак.

***

Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

***

Бери вершину і матимеш середину.

***

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

***

Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.

***

Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.

***

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

***

Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

***

Більше думай і тоді вирішуй.

***

Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.

***

Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.

***

О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!

***

Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.

***

У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.

***

Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.

***

О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!

***

Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

***

Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

***

Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

***

З видимого пізнавай невидиме.

***

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..

***

Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

***

Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.

***

Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.

***

Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

***

Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

***

Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.

***

Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

***

Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.

***

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

***

Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.

***

Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.

***

Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.

                                                                               

Сліпі очі, коли затулені зіниці.

***

Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

***

Все минає, але любов після всього зостається.

***

Кому душа болить, тому весь світ плаче.

***

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.

***

Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.

***

Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!

***

Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

***

Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.

***

Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.

***

Лід на те й родиться, аби танути.

***

Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.

***

Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.

                                                                  

Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.

***

Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!

***

Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.

***

Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.

***

Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.

***

Не любить серце, не бачачи краси.

***

Що вподобав, на те й перетворився.

***

Не за обличчя судіть, а за серце.

***

Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра.

***

Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?

***

Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.

***

Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

***

Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.

***

Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.

***

Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.

***

На новий путівець шукай нові ноги.

***

Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?

***

Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

***

Не називай солодким те, що породжує гіркоту.

***

Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».

***

Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.

***

Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.

***

Тінь яблуні не заважає.

***

Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.

***

Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.

***

Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.

***

Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?

***

Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.

***

Не розум від книг, а книги від розуму створились.

***

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.

***

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

***

Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?

***

Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.

***

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.