четвер, 28 січня 2016 р.

Афоризми видатних митців

Афоризми Лесі Українки



“Божая іскра” – то тяжке прокляття, дикий і лютий пожар.

 *****
І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.


  *****
І ти колись боролась, мов Ізраїль,
Україно моя! Сам Бог поставив
супроти тебе силу невблаганну
сліпої долі.

    
***** 
І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон?
   
 ***** 
            А в серці тільки ти,
           Єдиний мій, коханий рідний краю!

   
 ***** 
Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.

 
***** 
Благословенне слово, що гартує!

 ***** 
Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб                  керувати правдою.


 ***** 
Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
 
***** 
Вода боронить від огню живого,
Згорілу ж хату дарма поливати.


 ***** 
Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
  
***** 
Всі – жінки, коли вони кохають.

***** 
Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.

*****

Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож  тепера весна золота!


 ***** 
Гумор найкраще враження робить при серйозному тоні.
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
   
 ***** 
 Для згаслих душ і безкорінних рас
 Однаково ворожі – степ і море.


 ***** 
  До тебе, Україно, наша бездольная мати,
  Струна моя перша озветься.


 ***** 
  Досвітні огні, переможні, урочі,
  Прорізали темряву ночі,
  Ще сонячні промені сплять, —
  досвітні огні вже горять.
  То світять їх люди робочі.


 ***** 
 З рук смерті люди дістають безсмертя.
 
***** 
Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.


 ***** 
 Зброя жде борця.

 ***** 
           Коли хто вмів одважно йти на страту,
           Той мусить все одважно зустрічать.


          ***** 
          Кохання — як вода — плавке та бистре,
          рве, грає, пестить, затягає й топить.

  
***** 
          Краса – змагання до досконалості.
  
          ***** 
          Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
 
          ***** 

Кров без любові викупить не може.
 
***** 
Кубло гадюче! перед ворогами
під ноги стеляться, мов поздихали,
а перед братом сторчака стають
і раді закусати! Скорпіони!


 ***** 
         Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього               життя, а той ланцюг порватися не може.
   
          ***** 
          Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди     апріорна і тотальна капітуляція.
   
          ***** 
          Мене любов ненависті навчила.

         
*****
         Меча важкого рукоять
         Не важча від старої ліри.


        ***** 
         Ми навіть власної не маєм хати,
         Усе одкрите в нас тюремним ключарам:
         Не нам, обідраним невільникам, казати
         Речення гордеє: "Мій дом — мій храм!"

  
         ***** 
         Ні долі, ні волі у мене нема,
         Зосталась тільки надія одна.


         ***** 
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.

  
 ***** 
На крилах пісень.

***** 
На ділі каймося, не на словах.
   
 ***** 
           Над всіх старшин найстарша правда.
   
           ***** 
 Нащо даремнії скорботи?
 Назад нема нам вороття!
 Берімось краще до роботи,
 Змагаймось за нове життя!
         *****
        Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.

        ***** 
           Не єдиним хлібом живе людина, але кожним словом, що з Божих уст виходить.
   
          ***** 
         Не поет, хто забуває
         Про страшні народні рани,
         Щоб собі на вільні руки
         Золоті надіть кайдани!

   
         ***** 
          Не поет, у кого думки не літають вільно в світі,
          А заплутались навіки в золотії тонкі сіті.

   
         ***** 
          Не в ідеї сила, а в самій крові!
  
 
        ***** 
          Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
          Се так колись і вітер пропаде?

   
            ***** 
           О, не один нащадок Прометея
            Блискучу іскру з неба здобував,
            І безліч рук до неї простягалось,
            Мов до зорі, що вказує дорогу
   
           ***** 
            Одвага наша – меч, политий кров’ю.
 
           ***** 
            Ой лимане-лиманочку, хвиле каламутна!
            Де поділась наша воля, слава тая смутна?


            ***** 
 Пекло страшніше горить в нашім краю.
   
 ***** 
            Поетична мова – це найприродніша мова.

           ***** 
         
  Полум'ям вічним на жах всім нащадкам
           Дантове пекло палає;
           пекло страшніше горить в нашім краю,-
          чом же в нас Данта немає?


           ***** 

Права без обов’язків – то сваволя.
 ***** 
          При світлі волі всі краї хороші,
          Всі води гідні відбивати небо,
          Усі гаї подібні до Едему!

   
           ***** 
           Слово, чому ти не твердая криця,
           Що серед бою так ясно іскриться?
           Чом ти не гострий, безжалісний меч,
           Той, що здійма вражі голови з плеч?

 
          ***** 
          Смерть – це велика всесвітня, космічна самота.
   
          ***** 
          Смуток – не робота.

           ***** 
   
 Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні!
   
 ***** 
           Сором – хилитися і долі коритися.
   
            ***** 
           Сором мовчки гинути й страждати,
           Як маєм у руках хоч заржавілий меч.


          ***** 

Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте,
хто був той цар і як йому наймення:
з його могили утворила доля народу
пам'ятник — хай згине цар!

 
           ***** 
          Сум не має дна.
   
          ***** 
           Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
   
           ***** 

 
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

   
 ***** 
           Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
           На себе самохіть кладе кайдани,
           І кажуть всі: варт віл свого ярма,
          Дивіться, як покірно тягне рало!
           Ні, ймення слов'янина недарма
          Синонімом раба між людьми стало!

   
           ***** 

Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
  
 ***** 

 
Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!
  
 ***** 
           То не любов, що присяги боїться.
  
          ***** 
           Той тільки вільний від громадських пут,
           Кого громада кине геть від себе.


           ***** 
             Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в    прийдешньому нема вже й смужки.
   
            ***** 
           Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
 
           ***** 
    
       Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

          ***** 
           Усе відбивається в пісні, як в морі.

            ***** 
           Фантазіє, богиня легкокрила,
          Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
          І землю з ним веселкою з'єднала.


           ***** 
           Хіба крові не варта краса?
   
           ***** 
           Хай я загину, та хай сяє мило
           Над людьми сонцем правда і надія!

  
           ***** 
          Хай же промінь твоїх думок
           Поміж нами сяє, –
          “Огню іскра великого”
          Повік не згасає.


           ***** 
           Хотіла б я піснею стати
           У сюю хвилину ясну,
            Щоб вільно по світі літати,
            Щоб вітер розносив луну.

   
           ***** 
 Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.


  ***** 
           Хто вам сказав, що я слабка,
            що я корюся долі?
           Хіба тремтить моя рука,
            чи пісня й думка кволі?


         
           ***** 
             Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
   
            ***** 
  Хто зрікся всього, а себе не зрікся, не любить той.
   
 ***** 
  Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

 ***** 
            Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
   
              ***** 
            Хто по неволі согрішив, той чистий.
   
            ***** 
           Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
  
            ***** 
 
 
Хто визволяє сам, той буде вільний,
Хто визволить кого, в неволю візьме.

 
 ***** 
 
 
 Чесний покриву не потребує.
   
 ***** 
  Чи довго ще, о Господи, чи довго
 ми будемо блукати і шукати
 рідного краю на своїй землі?


 ***** 


 
Що сльози там, де навіть крові мало!
   
 ***** 
    
Я сьогодні в тузі, в горі,
Мов у тяжкім сні, —
Отруїли ясні зорі
Серденько мені.


***** 
 Язви гоїть вогонь.

***** 
     Як може бути, щоб тіла ходили вкупі,
     Але душі двома шляхами й врозтіч?

   
22 листопада (3 грудня) 1722 року народився Григорій Сковорода – українськийпросвітитель-гуманістфілософпедагог.

***
Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

***
Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.

***
Не все те отрута, що неприємне на смак.

***
Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

***
Бери вершину і матимеш середину.


***
З усіх утрат втрата часу найтяжча.

***
Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.

***
Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.


***
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.


***
Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.


***
Більше думай і тоді вирішуй.


***
Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.


***
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.


***
О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!


***
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.


***
У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.


***
Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.


***
О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!


***
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.


***
Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.


***
Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!


***
З видимого пізнавай невидиме.


***
Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..


***
Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.


***
Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.


***
Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.


***
Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.


***
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.


***
Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.


***
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.


***
Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.


***
Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?


***
Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.


***
Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.


***
Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
                                                                               

Сліпі очі, коли затулені зіниці.


***
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.


***
Все минає, але любов після всього зостається.


***
Кому душа болить, тому весь світ плаче.


***
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.


***
Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.


***
Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!


***
Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.


***
Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.


***
Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.


***
Лід на те й родиться, аби танути.


***
Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.


***
Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
                                                                  
Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.


***
Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!


***
Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.


***
Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.


***
Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.


***
Не любить серце, не бачачи краси.


***
Що вподобав, на те й перетворився.


***
Не за обличчя судіть, а за серце.


***
Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра.


***
Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?


***
Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.


***
Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?


***
Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.


***
Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.


***
Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.


***
На новий путівець шукай нові ноги.


***
Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?


***
Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?


***
Не називай солодким те, що породжує гіркоту.


***
Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».


***
Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.


***
Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.


***
Тінь яблуні не заважає.


***
Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.


***
Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.


***
Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.


***
Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?


***
Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.


***
Не розум від книг, а книги від розуму створились.


***
Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.


***
Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.


***
Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?



***
Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.


***
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Немає коментарів:

Дописати коментар